Ринок електроенергії повинен вводитись планово

62434943 375966816371565 6642471419265417216 n 260x200Ринок електроенергії рано чи пізно повинен запрацювати в Україні, як і в будь-якій європейській країні. Але до нього потрібно ретельно готуватись, врахувати всі ризики і передбачити плановий запуск, щоб цей ринок не так «бив» по споживачах і підприємствах.

Про це на своїй сторінці FB наголосив Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко. «Запуск з 1 липня 2019 року ринку електричної енергії – питання, яке сьогодні активно обговорюється у всіх ЗМІ і на телебаченні. Переконаний, що ринок електроенергії рано чи пізно повинен запрацювати в Україні, як і в будь-якій європейській країні.

Але до нього потрібно ретельно готуватись, врахувати всі ризики і передбачити плановий запуск, щоб цей ринок не так «бив» по споживачах і підприємствах.

В такій позиції нас підтримують всі наші міжнародні партнери. Що потрібно для такого планового запуску скажу нижче. Неврегульованість багатьох чинників сьогодні стане проблемою завтра! Ринок непрогнозований, і це підтверджують його учасники на усіх рівнях. Основною проблемою вбачають зростання вартості електроенергії для населення. Перший ризик, який я бачу:

Перша хвиля – ЗРОСТАННЯ ЦІН НА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ, друга хвиля – ЗРОСТАННЯ ЦІН НА ТОВАРИ ТА ПОСЛУГИ. Для захисту населення Уряд ухвалив постанову «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії». Вона гарантує не підняття цін для людей. З іншого боку прогнозна ціна електричної енергії для усіх інших споживачів на ринку зросте на 40-50% та сягатиме близько 3,25 грн за 1 кВт год (з ПДВ). А це означає, що вона знайде відображення у собівартості товарів та послуг для того ж таки населення. І не в найгіршому стані опиняться ті підприємства, які самі регулюють ціни на свою продукцію. Заручниками ситуації стануть підприємства, вартість послуг яких регулюється на державному рівні.

Друге — НЕМОЖЛИВІСТЬ ВЧАСНО КОРЕГУВАННЯ ТАРИФІВ ПІДПРИЄМСТВАМИ. При значному зростанні вартості електроенергії з 1 липня водопостачальні підприємства навіть технічно не матимуть змоги провести корегування тарифів. Так, згідно закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» ліцензованими комунальними послугами, тарифи на які підлягають державному регулюванню, а саме встановлюється НКРЕКП, стали централізоване постачання холодної води та централізоване водовідведення. При цьому послуга з централізованого постачання холодної води та водовідведення становить 75% загального обсягу реалізації. Внаслідок неможливості наразі на місцевому рівні встановлювати або корегувати тарифи на холодну воду, підприємства будуть нести шалені збитки.

В той же час за законом «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що посадові особи Регулятора діють незалежно, будь-які письмові чи усні вказівки для них є незаконним впливом, а органам, в тому числі і державним, під адміністративну та кримінальну відповідальність забороняється втручатись в процеси державного регулювання. Тобто втручатись в роботу НКРЕКП не можливо. Переконаний, що проблему мав би вирішити Закон №10228, проект якого поданий до Верховної ради, та до розгляду якого депутати ніяк не можуть підійти. А він би дав змогу уникнути колапсу у сфері ЖКП, який з кожним днем невпинно насувається.

Третій ризик, особливо болючий для мене — ОПЛАТА ПРАЦІ ЛЮДЕЙ. Відзначу, що не лише підприємства несуть збитки, а потерпають і безпосередньо працівники підприємств. У грудні 2018 року була прийнята нова Галузева угода для працівників ЖКП, згідно якої рівень заробітної плати повинен був підвищитись на 20%. Розрахунок фонду оплати праці в тарифах на 2019 рік, наданих до НКРЕКП, був зроблений відповідно до законодавства та з врахуванням нових вимог Галузевої угоди. Адже адміністрації підприємств зобов’язані забезпечити дотримання трудового законодавства на підприємстві, а основним джерелом доходу підприємств водопостачання та водовідведення є тарифна виручка.

Ситуація із затягуванням перегляду тарифів, в тому числі і в зв’язку з неможливістю вчасно реагувати на тариф з зміною вартості електроенергії та, відповідно, корегуванням видатків на заробітну плату, буде нести систематичний та руйнівний характер. Я бачу, як вже сьогодні це вносить напругу в роботу колективів, фахівці галузі масово звільняються і виїжджають на роботу за кордон. Але не забуваємо, що ці люди працюють на підприємствах, які забезпечують безперебійне водопостачання та водовідведення! Їхня зупинка призведе не лише до негативних соціальних явищ, а й до екологічної чи техногенної катастрофи.

ТАРИФИ — НА МІСЦЕВИЙ РІВЕНЬ. До 2010 року питання встановлення тарифів належало до компетенції місцевих органів влади.

У 2010-му був створений державний регулятор — НКРЕКП. Це потрібно було для того, щоб уникнути ситуації, коли орган місцевого самоврядування з однієї сторони володіє і управляє природною монополією, а з іншої сам собі встановлює тарифи, критерії якості та сам себе контролює. Цей крок мав на меті зменшити вплив політичних амбіцій при встановленні тарифів на економічно-обґрунтованому рівні та загравання з потенційними виборцями в особі місцевої громади.

Окремо зазначу, що за останні роки в якості ліцензіата НКРЕКП для підприємства мало що змінилося в кращий бік.

Тарифоутворення як і раніше залишилось в політичній площині. При цьому «єдиний підхід» не враховує специфіку кожного окремого підприємства, його методи водозабору, очистки води та стоків, протяжність та зношеність мереж і багато іншого. Крім того, встановлення тарифу передбачає затвердження Інвестиційної програми, при цьому часто бачення підприємства та місцевих органів влади на першочергові й необхідні заходи не співпадає з баченням Комісії, і не може бути до неї включене.

НКРЕКП за останні роки замість повноцінного перегляду тарифів проводила лише корегування окремих складових, в основному електричної енергії. Але враховуючи стрімку девальвацію гривни, яка спричинила значне зростання закупівельних цін на реагенти, паливно-мастильні матеріали та інші товарно-матеріальні цінності, нові тарифи на послуги не забезпечували відшкодування вартості їх виробництва. Основною проблемою лишається несвоєчасний перегляд тарифів. При цьому, згідно Постанови НКРЕКП від 10.03.2016 року №302, плановим періодом, на який встановлюються тарифи, є період тривалістю 12 місяців (з 1 січня до 31 грудня).

Цей пункт жодного разу не був дотриманий при тому, що підприємством вчасно подаються усі необхідні розрахунки. За таких умов підприємство знову і знову змушене звертатись до місцевого органу влади як до власника з проханням виділити дотації для фінансування тих чи інших заходів. Вважаю, що функції по встановленню тарифів на комунальні послуги мають бути передані назад на місцевий рівень. Це внесе прозорість у процес тарифоутворення та пов’яже підприємство — надавача послуг і місцевий орган влади спільною відповідальністю в разі невиконання або неналежного виконання основних завдань через відсутність економічно обґрунтованого тарифу.

Питання передачі тарифоутворення підприємств по водопостачанню та водовідведення під юрисдикцію місцевих органів влади ми обговорюємо вже давно, але останнім часом воно стало надзвичайно актуальним.

Наша команда Мінрегіону яка підготувала проект Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання діяльності підприємств у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» №9424, і який також вже з грудня 2018 року не розглядається парламентом. Всі ризики і проблеми, пов’язані із введенням моделі ринку електроенергії були проаналізовані нашою командою Мінрегіону. Я неодноразово висловлював і направляв листами до РНБОУ та Мінекономрозвитку.

Серед основних зауважень:

неможливість укладення договорів на постачання електричної енергії у разі наявності заборгованості за спожиту електроенергію у підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення;

надання послуги «останньої надії» можливе лише на визначений Законом термін (не більше 90 днів)

неможливість перегляду тарифів на комунальні послуги при зміні ціни на електричну енергію в умовах перехідного періоду

відсутність механізму автоматичного коригування тарифів на комунальні послуги у зв’язку із зміною вартості електричної енергії, яку підприємства ТКЕ та ВКГ купуватимуть у постачальників електричної енергії

можливість відключення об’єктів питного водопостачання та централізованого водовідведення від системи енергопостачання за невиконання умов договорів, укладених згідно Закону.

Ще раз: ринок електроенергії потрібно запускати планово. А для цього потрібно прийняти два наших закони — №1028 та №9424, що дало б змогу зняти зазначені ризики і зупинити негативні наслідки, які очікують водопостачальну галузь», — написав Геннадій Зубко.

Прес-служба Віце-прем’єр-міністра України