Євген Царьов, CEO ТОВ "Лоджистракт", архітектор, інженер
Масштабна відбудова України потребує рішень, які поєднують швидкість, прогнозованість вартості та контроль якості. Саме тому індустріальне будівництво — зі збірними та префабрикованими елементами — дедалі частіше розглядають як один із ключових інструментів відновлення житла й громадської інфраструктури.
Водночас цей підхід вимагає не механічного копіювання типових рішень, а переосмислення ролі архітектури в умовах великих обсягів і обмежених ресурсів.
Для архітекторів індустріальне будівництво означає роботу в чіткіших конструктивних рамках, але водночас відкриває можливість поєднати швидкість з якісним, людиноорієнтованим середовищем.
Проєктування з обмеженням
Українська нормативна база хоча й ніколи не була й не буде ідеальною, однак на сьогодні вона цілком дозволяє застосовувати індустріальні підходи в архітектурі. Зокрема, чинні норми не обмежують використання префабрикованих конструкцій — як у житловому, так і в громадському будівництві. Тобто з регуляторної точки зору індустріальне будівництво вже можливе й легітимне.
Разом із тим, робота зі збірними та модульними системами накладає певні проєктні обмеження. У планувальних рішеннях — це передусім фіксовані прольоти та кроки конструкцій.
Проте для досвідченого архітектора ці рамки не є проблемою. Навпаки, поєднання класичних збірних конструкцій із сучасними фасадними матеріалами відкриває широкі можливості для формування виразного й небанального архітектурного образу будівлі.
Переваги і межі
Індустріальне будівництво безумовно має свої переваги — насамперед у швидкості реалізації та прогнозованості вартості. Водночас стримувальним чинником залишається обмежена кількість виробників і недостатнє різноманіття індустріальних рішень на ринку.
Оптимальним напрямом розвитку, на мій погляд, є поєднання збірного каркаса будівлі з навісними, зокрема вентильованими, фасадними системами. Такий підхід дозволяє зберігати високі темпи будівництва, чітко контролювати кошторис і водночас працювати з архітектурною якістю.
У контексті відбудови важливо чітко визначитися з поняттям "масова забудова". Сьогодні українські архітектурні компанії спроможні проєктувати сотні тисяч квадратних метрів житла — ідеться про 500 тисяч, а подекуди й понад мільйон квадратних метрів на рік — без втрати індивідуальності та архітектурної різноманітності.
Проблема полягає не в масштабах, а в хибному розумінні масовості.
Нинішні виклики — перебої з електропостачанням і теплом — лише загострили проблему надмірної щільності та висотності забудови. Наші розрахунки показують, що квартали з 6–8-поверховою забудовою майже не поступаються 16-поверховим за загальною площею чи кількістю квартир. Водночас нижча поверховість дає змогу підвищити щільність забудови, відмовитися від висотних кранів і ефективніше застосовувати технології збірного будівництва.
Гуманна відбудова
Питання типізації в індустріальному будівництві також потребує переосмислення. Типові проєкти далеко не завжди можуть бути реалізовані без суттєвих коригувань: інші містобудівні умови, рельєф, геологія часто вимагають глибокої адаптації рішень. У результаті така "прив’язка" може виявитися навіть дорожчою за індивідуальне проєктування. Отже, доцільніше говорити не про типізацію архітектури, а про уніфікацію інженерних і конструктивних рішень. Збірний залізобетон дозволяє ефективно стандартизувати конструктив, водночас зберігаючи свободу архітектурного задуму.
Саме тому у цьому я бачу шанс для України — переглянути житлову політику в бік гуманізації та повернення до масштабу людини. Якщо ми говоримо про відбудову, то вона має бути не швидкою заради звіту, а якісною, різноманітною та людиноорієнтованою. Це єдиний шлях створити середовище, яке буде стійким не лише конструктивно, а й соціально.
Читайте також:
Як не злити маркетинговий бюджет девелопера: 7 типових помилок, які коштують мільйони