В усьому світі сталеве будівництво розвивається бурхливими темпами. Чи дотримується Україна цієї тенденції, які основні стримуючі фактори та перспективи розвитку сталевого будівництва в нашій країні – розповів виконавчий директор Асоціації «Український центр сталевого будівництва» Вячеслав Колісник.
Вячеславе, чим принципово відрізняється сталеве будівництво?
— Насамперед базовим матеріалом, що використовується є сталь. Це основний матеріал для каркасу майбутніх будівель. Також сталь застосовується для виробництва огороджувальних конструкцій:
• металочерепиці;
• профнастилу;
• ЛСТК-профілів;
• стінових касет;
• сендвіч-панелей.
Але про цей сегмент ринку краще поговорити окремо. Чим сталь краща за інші будматеріали?
— Вона краще працює на розтяг, аніж, наприклад, бетон. Тому її використання дає більше архітектурних можливостей. Архітектори можуть бути вільнішими під час вибору планувальних і просторових рішень. Готові будівлі на основі сталевих каркасів краще піддаються реконструкції та надбудові. До того ж сталеві конструкції набагато легші та збираються швидше, ніж бетонні. Це важливо, коли мова йде про будівництво на слабких ґрунтах, у сейсмічних зонах або у стислі терміни.
Як впливає виробництво будматеріалів на екологію?
— З точки зору викидів вуглецю в атмосферу, виробництво сталі екологічніше порівняно з деякими іншими будівельними матеріалами. До того ж сталь – це на 98 % відновлюваний матеріал. Тобто сталеві конструкції можна розібрати, переплавити та використовувати повторно.
Яку частку ринку в США та Європі охоплює сталеве будівництво?
— У деяких країнах близько 70 % комерційного будівництва здійснюється за допомогою сталевих конструкцій. Це швидко, економічно та привабливо для інвесторів – вони цінують прогнозованість розрахунків і відносно короткий термін виведення грошей. Крім того, сталева основа чудово підходить для створення архітектурних креативів.
Що ви можете сказати про український ринок? Яка тут частка сталевого будівництва?
— Поки що частка сталевого будівництва не перевищує 15 %. Будівельний ринок в Україні невеликий – 2,2 % у структурі ВВП. В Європі середній показник становить 6 %, а в Туреччині – 10 % ВВП.
Щодо потенціалу ринку – він визначається показником споживання сталі на душу населення. Є країни, де цей показник більше тонни, наприклад, Південна Корея. Це зумовлено великою кількістю індустріальних парків.
Ми зараз споживаємо трохи більше 100 кг. Щоб вийти на рівень Південної Кореї, Україні потрібно споживати у 8 разів більше сталі – близько 40 млн тонн на рік.
Яких виробництв не вистачає для підвищення продуктивності?
— Крім збільшення кількості існуючих заводів, потрібно налагодити багато нових виробництв. Передусім варто запустити підприємства з виготовлення: • широкополочних балок;
• колоноподібних балок;
• балок із паралельними гранями;
• профільних труб великого діаметра;
• холоднокатаного листа.
Це допоможе підвищити конкурентоспроможність українського сталевого будівництва на внутрішньому ринку та збільшити обсяги експорту металоконструкцій.
Можете спрогнозувати, наскільки збільшиться частка сталевого будівництва на українському ринку?
— За моїми прогнозами, вона зросте до 50% у напрямку комерційної нерухомості. Крім того, я бачу перспективи у сфері котеджного будівництва – у Нідерландах вже є успішний досвід. Але основний потенціал полягає не в збільшенні ринкової частки сталі, а в комплексному зростанні українського будівельного ринку.
Зараз ми очікуємо реалізації запланованих змін, згідно з якими ВВП зростатиме на 5-7% на рік. Будівництво традиційно зростає швидше. Як наслідок, споживання сталевих конструкцій подвоїться протягом найближчих 5 років.
Які проблеми стримують розвиток галузі сталевого будівництва?
— Їх чимало, але серед ключових стримуючих факторів можу виділити такі:
1. Недосконалість української нормативної бази – ще з радянських часів вона створювалась під бетон.
2. Завищені вимоги до вогнезахисту конструкцій порівняно зі світовими стандартами.
3. Відсутність необхідних для сталевого будівництва сортаментів вітчизняного виробництва.
4. Низький рівень експорту металоконструкцій.
5. Погане економічне становище більшості виробників металоконструкцій.
6. Обмежені можливості інвестування в нові технології та розвиток співробітників.
Крім того, зараз існує певна роз’єднаність між виробниками, монтажниками, архітекторами та перевізниками. Це призводить до того, що ринок втрачає замовлення на масштабні проекти через нестачу потужностей у кожної окремої компанії. Об’єднання в консорціуми допомогло б вирішити цю проблему.
Які переваги отримають люди та компанії від колаборацій?
— Виробники отримають поліпшення координації між компаніями та підрозділами. Зможуть спиратися на спільні бюджети, маркетингові кампанії, експортно-імпортні операції та спільне вирішення проблем.
Великому об’єднанню набагато легше просувати свої інтереси, ніж кожній компанії окремо.
Крім того, відкриються можливості щодо залучення великих інвестицій, створення позитивного іміджу галузі та комплексної роботи над масштабними проектами. У довгостроковій перспективі можлива поява цільових фінансових програм і створення лояльних умов для кредитування.
Торгові компанії отримають надійних постачальників у результаті співпраці з великими виробничими об’єднаннями, а замовники – якісну продукцію, тому що фальсифікат майже зникне з ринку.
Для звичайних людей формування виробничої структури буде корисне створенням профільних навчальних центрів, робочих місць і соціальних проектів. Тому всі виграють від появи колаборацій. З огляду на усе це, ми очікуємо потужного комплексного розвитку промисловості в Україні.