Щоб захистити ринки, розвинені країни запроваджують власні системи норм та стандартів будівництва. Україна теж має свою унікальну базу, яка містить прогресивні підходи щодо регулювання будівельних процесів. Як потрібно осучаснювати національну гілку стандартів і норм та до яких наслідків у будівельній галузі може призвести повна їх ліквідація і заміна на європейські, розповів директор Державного науководослідного інституту будівельних конструкцій, доктор технічних наук, професор Геннадій Фаренюк.
— Процес євроінтеграції передбачає гармонізацію українських національних стандартів із міжнародними та європейськими нормами. Наскільки правильно і швидко це відбувається в Україні та які проблеми при цьому виникають?
— Шлях, яким ми йшли останні 10 років, а саме точкове запровадження європейських стандартів, виявився хибним. Чому, запитаєте ви? Тому що підтвердження хоча б одного нормативного документа тягне за собою низку інших стандартів, які, у свою чергу, пов’язані з іншими нормативами. Відповідно, окремо взятий стандарт не працює, а формально вважається, що гармонізація з європейською нормативною базою здійснена. Це призводить до викривлення ситуації в процесі трансформації національної системи технічного регулювання і стандартизації. В ЄС діє понад 2700 EN, і процес їх гармонізації слід здійснювати секторально — приймати системні EN у форматі ДСТУ EN шляхом професійного перекладу (двомовними) і розробляти національні стандарти з урахуванням усіх пов’язаних із системними стандартами ЄС. Такий досвід в Україні 
існує в секторі норм та стандартів з енергоефективності, коли були прийняті системні європейські стандарти — ДСТУ Б EN 13790:2012, ДСТУ Б EN 15603:2013, ДСТУ Б EN 15217:2012, ДСТУ Б EN ISO 7730:2011 та національні стандарти ДСТУ Б А.2.2-12:2015, ДСТУ-Н Б А.2.2-13:2015, в яких було асимільовано основні методичні положення більш ніж 50 європейських стандартів з правил визначення окремих характеристик енергоефективності будівель.
— То, можливо, варто існуючу в Україні систему нормативів замінити на європейську методом підтвердження?
— Це помилковий шлях, тому що не існує жодної країни в Європі, яка б не мала національних стандартів. Навіть у Монако вони є. У Люксембурзі, наприклад, створено цілу гілку національних стандартів. А тут, у найбільшій країні Європи — в Україні, пропонується автоматично перейти на європейські стандарти? У такий спосіб ми відкриємо Геннадій Фаренюк: Національна система стандартизації будівництва потребує сегментарного осучаснення Щоб захистити ринки, розвинені країни запроваджують власні системи норм та стандартів будівництва. Україна теж має свою унікальну базу, яка містить прогресивні підходи щодо регулювання будівельних процесів. Як потрібно осучаснювати національну гілку стандартів і норм та до яких наслідків у будівельній галузі може призвести повна їх ліквідація і заміна на європейські, розповів директор Державного 
науководослідного інституту будівельних конструкцій, доктор технічних наук, професор Геннадій Фаренюк. шлях для представників іноземного бізнесу, а що буде з місцевими виробниками? Ми передусім маємо захищати національний будівельний ринок, а не давати можливість за рахунок нашої країни та ресурсів піднімати економіки інших держав.
— Забудовники часто нарікають, що деякі українські стандарти будівництва не відповідають вимогам часу. Це насправді так?
— Я не згоден, що українські стандарти — це «запорожець» будівельної галузі. Наша система технічного регулювання будівництва визнана у Європі такою, що повністю відповідає європейським принципам. Більше того, Україна — єдина країна, яка не входить до євроспільноти, але входить до Європейського союзу із здійснення технічних ухвалень у будівництві (UEAtc). Далеко не всі європейські країни увійшли до цього союзу. Україна продемонструвала європейським колегам інтенсивний розвиток системи технічного регулювання та нормативної бази і була включена до цієї престижної організації. Адже ми досить стрімко розвивалися, ухвалюючи на рік понад 300 професійних стандартів, використовуючи грамотний підхід щодо імплементації європейської системи технічного регулювання. На жаль, в останні три роки після втрати Мінрегіоном повноважень щодо прийняття та розробки будівельних стандартів ми зупинилися, загальмували і належно не розвиваємо зазначений напрям.
— Тепер хотілося б більш детально зупинитися на нормативних документах, які регулюють питання встановлення фасадної ізоляції в Україні.
— Слід наголосити, що національна нормативна база з фасадної теплоізоляції є більш розвиненою, ніж у Європі. У нас діють державні будівельні норми (ДБН В.2.6-33:2-18) та низка національних стандартів (ДСТУ Б В.2.6-34:2008, ДСТУ Б В.2.6-35:2008, ДСТУ Б В.2.6-36:2008, ДСТУ Б В.2.6-88:2009) і міжнародних стандартів (DSTU B EN 13830:2015, DSTU-N B ETAG 17:2013). Ці нормативні акти і документи встановлюють вимоги до конструкцій з опорядженням індустріальними елементами (навісні фасади) і до конструкцій з опорядженням штукатуркою — за європейською 
класифікацією ЕTICS (External Thermal Insulation Composite System). Якщо для навісних фасадів існують європейські стандарти, то для ЕTICS європейський стандарт тільки розробляється (очікується його прийняття у 2021-2022 рр.). В Україні такий стандарт існує з 2008 р. (ДСТУ Б В.2.636:2008), але він уже потребує перегляду, оскільки конструкції фасадного утеплення — це дійсно інноваційні технічні рішення, і за час дії названого стандарту ми отримали нові знання, які слід враховувати у новій редакції стандарту.
— Чому в сучасних конструкціях, зокрема при встановленні вентильованих фасадних систем, виникають проблеми з експлуатацією?
— У разі неправильного встановлення навісних фасадів виникають великі ризики теплових відмов. У конструкціях навісних фасадів в якості теплоізоляційних матеріалів мають застосовуватися лише мінераловатні вироби, адже вони є негорючими. При цьому показник необхідного опору повітропроникності конструктивної системи, який, до речі, нормується, не завжди забезпечується.
— Зафіксовано не один випадок, коли в будинках згодом псуються фасадні системи. Складається враження, що вони недовговічні в експлуатації.
— Питання довговічності та надійності систем фасадного утеплення достатньо прописані у вищеназваних нормах та стандартах. Вони встановлюють порівняно нові поняття для вітчизняної будівельної практики — «комплект» і «система». Стандарти визначають склад комплектів, з яких виготовляється система фасадної теплоізоляції, їх технічні параметри, методи оцінювання і випробувань. Якщо змінюється хоча б один компонент з переліку складових, то вже не може гарантуватись, що експлуатаційні властивості не будуть відрізнятися від тих параметрів, що визначені під час технічної апробації. Будівельна практика України, яка налічує вже майже 20 років, свідчить, що ми не виконуємо вимоги норм і стандартів. На практиці фасадна система монтується не з чітко визначеного комплекту теплоізоляції, а з випадково придбаних невідомо у кого складових — теплоізоляційних плит, ґрунтувальних та клеючих матеріалів, армувального шару тощо. Як наслідок, експлуатаційні властивості конструкції, що виготовлялася за «методом солянки», спрогнозувати неможливо.
— На Вашу думку, як зарадити в такій ситуації?
— У світовій практиці діє система управління якістю, якої мають дотримуватися всі, в тому числі підрядники виконання робіт. Система управління якістю визначається вимогами міжнародного стандарту ISO 9001, який є чинним в Україні (ДСТУ ISO 9001:2015 ). Відповідно, під час виготовлення фасадної системи слід організувати вхідний контроль, який має забезпечувати повне виконання проектного рішення. Якщо підрядник його не виконує, потрібно виставляти високі штрафи. Коли ми говоримо про об’єкти, що здані в експлуатацію, — вони апріорі мають відповідати проекту, а проект — нормам. Інакше й бути не може. На жаль, у нас відсутня система відповідальності у будівельному процесі. Тому і маємо такі наслідки.
— Які проблеми існують в норамах пожежної безпеки?
— У питанні пожежної безпеки ми дійсно суттєво відстаємо від європейських норм та стандартів. У нас існує класифікація будівельних матеріалів фасадної теплоізоляції за принципом «поганий-хороший», тобто горючий чи негорючий. Для горючих матеріалів існують відповідні підкласи. Усе це визначається методикою, що не зовсім відповідає вимогам часу.
Потрібно змінювати класифікацію, методичні підходи до оцінювання безпеки під час пожежі. Коли ми застосовуємо системи ЕТІСS, то маємо визначати, скільки при горінні виділяється газів, якого складу та за яких температур.
На жаль, у нас немає жодного приладу, установки з пожежних випробувань, які б відповідали тим європейським стандартам, які є чинними у Європі. І тут ми маємо замкнено коло. Ми живемо за класифікацією горючості радянських часів, держава прийняла курс на введення європейських стандартів, у тому числі з випробувань, але ніяк не сприяє придбанню відповідного випробувального обладнання.
Поки що держава не виконує свої функції в повному обсязі. Адже одна з них — забезпечення безпеки будівель та споруд і, відповідно, громадян, які живуть та працюють в них. Технічний рівень будівель і споруд зростає, тому вимоги до їх безпеки, та методів її оцінювання мають постійно підвищуватися. Як бачите, нам є над чим працювати та куди рухатися