ІНТЕРВ'Ю ЖУРНАЛУ PROF BUILD

Важливість цементу у процесі відбудови не можна переоцінити, адже він є основою для будівництва житлових будинків, інфраструктури та промислових об’єктів. Це дає привід деяким експертам прогнозувати його дефіцит у момент, коли країна матиме в ньому потребу. Чи готова вітчизняна цементна галузь забезпечити стабільне та ефективне виробництво цементу під час відбудови країни, розповів Павло Качур, голова Асоціації виробників цементу України «Укрцемент». 

Сьогодні в будівельній галузі побутує кілька «страшилок» щодо ринку цементу. Одна з них — під час майбутньої відбудови катастрофічно не вистачатиме цементу, але завжди є альтернатива у вигляді імпорту. Яка Ваша думка стосовно цього твердження? 

— Почнемо з того, звідки взялася «страшилка» про те, що в Україні не буде вистачати цементу, коли настане час для відбудови. Є дуже гарне дослідження, яке провели фахівці «Інституту міжнародних економічних досліджень» та ДП «Укрпромзовнішекспертиза» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України». Воно стосується спроможності вітчизняного сектору будівельних матеріалів задовольнити потреби післявоєнної відбудови країни, в тому числі можливостей цементної галузі. Спираючись на отримані дані, можна виділити два ключові припущення з дуже низькою ймовірністю того, що вони справдяться. Перше — те, що гроші під час відбудови рахувати ніхто не буде, їх буде стільки, скільки потрібно, а друге — відбудова триватиме три роки. Тоді необхідну кількість цементу (це приблизно 35 млн тонн) поділили на три роки й отримали цифру, яка перевищує ту, що заявляють зараз виробники цементу про теперішні обсяги виробництва. Паралельно є чимало людей, які чекають на можливість розвивати свій бізнес за рахунок продажів імпорту. На жаль, приватний інтерес не завжди переплітається з державним, і ці люди готові пожертвувати всім заради заробітку. Тож цілком зрозуміло, чому наразі досить часто «роздувається» тема імпорту і неспроможності цементної галузі задовольнити потреби країни в майбутньому на кшталт: «не буде вистачати, то давайте вже завозити зараз, бо потім не буде вистачати».

На противагу таким підходам ми вважаємо, що гроші на відбудову будуть даватися дуже тяжко, і сама відбудова триватиме довше, ніж три роки. Також варто врахувати, що дослідження робили на кінець 2022 року. По-перше, руйнувань було значно менше, аніж, приміром, сьогодні. По-друге, давайте згадаємо, що у нас у всіх була надія на швидке завершення повномасштабної війни та відбудову. Звичайно, з часом приходимо до розуміння того, що заплановані раніше процеси не будуть відбуватися так, як цього хотілося. Вони будуть проходити набагато складніше та триваліше. Для прикладу, варто подивитись на досвід відновлення країн після руйнації через війни та збройні конфлікти. Візьмемо Балканські країни. У першу чергу йде розмінування. На це спрямовуються основні кошти. Паралельно відбувається реабілітація людей, які повертаються з фронту. Щодо будівництва, то тут важливо розпланувати покроково, що, коли, де і як буде будуватися. А з урахуванням поетапно наростаючих темпів свого піку в споживанні будматеріалів процес відбудови досягне на четвертий рік від початку. При цьому не менш важливо мати розуміння того, яка кількість грошей може бути спрямована державою на відбудову. Тож, якщо керуватися оптимістичними прогнозами та припускати, що Україна буде мати щороку близько $35 млрд, то цементу буде потрібно лише 12,6 млн тонн. І це цілком реально для галузі.

Звичайно, є варіант віддаленої перспективи, коли відбудова буде йти паралельно з інвестиціями. Наприклад, один із можливих сценаріїв — інвестиції будуть приходити на відбудову не у вигляді грошей, а через створення нових робочих місць та підприємств приватним капіталом. Відповідно, тоді виникне потреба в додаткових обсягах споживання цементу.

Отже, беручи до уваги всі ймовірні варіанти, учасники Асоціації вже сьогодні мають кілька рішень, аби уникнути ситуації з дефіцитом цементу. Приміром, якщо ми вийдемо на 10,5 млн тонн споживання, галузь готова модернізувати та розширювати діючі виробництва. Уже є плани, розрахунки, ба більше — навіть на одному заводі є передзамовлення на обладнання. Тобто цементна галузь готова мобілізувати свій ресурс для того, щоб заповнити ринок продукцією. 

Ми розуміємо, що тут питання не в отриманні прибутку від реалізації цементу, воно набагато глибше — якщо гроші на відбудову підуть через імпортні матеріали, то не залишать сліду в економіці України. Усі мають це розуміти: кожна гривня, вкладена у виробництво цементу, буде генерувати додаткові 4-5 гривень в економіку. Тож досить важливо, щоб під час відбудови країни використовували саме вітчизняні будматеріали, які залишать додану вартість в економіці держави. А також дозволять отримати заробітну плату та покращити добробут українських сімей. Інакше, якщо буде йти відбудова, а люди не матимуть роботу, то вони не залишаться жити в Україні, а тим більше не повернуться ті, хто тимчасово виїхав.

Повертаючись до питання, яке ви задали, — я не розумію людей, які сьогодні чекають на імпорт. Чи він буде? Цілком можливо. Друзі під час війни мають бути друзями і у відбудові, а опоненти — опонентами і у відбудові. Я вважаю, що країни, які або займали нейтральну позицію, або відкрито підтримували країну-агресорку, не мають морального права заробляти на відбудові. 

На жаль, відбудова ще не почалася, а ми вже зіштовхуємось зі спекуляцією. Яскравий приклад — розмови про «дешевий» імпортний цемент. Приміром, ми провели аналіз 2020 року, коли на територію України зайшло трохи більше 1 млн тонн такого цементу. Але чомусь жодного квадратного метра не було продано на ринку нерухомості за зниженою вартістю. Тобто ця казочка, що дешевий імпорт цементу дає «дешеве» житло чи «дешеві» цементобетонні дороги, — звичайнісінька ширма. Споживач отримує квадратні метри за звичайною ринковою ціною, а держава залишається в мінусі, бо робочі місця створені там, податок сплачено там, додана вартість теж. І таку паралель ми можемо провести стосовно будь-якого імпорту, якщо, звичайно, це не критично важливий імпорт.

У продовження першого запитання: які «домашні завдання» в найближчий час потрібно виконати Асоціації «Укрцемент» та виробникам, щоб бути готовими до майбутнього навантаження? 

— Зараз кожен діючий цементний завод має інвестиційні плани на кілька сценаріїв. Серед сигналів, які мають сповістити про зміни на ринку, першочерговим є споживання. Так, у 2023 році ринок трохи ожив, і внутрішнє споживання становило 6,4 млн тонн. Якщо цей показник досягне позначки 10-10,5 млн тонн, ми побачимо перші інвестиційні проєкти у клінкерні печі. Але тут варто врахувати, що таке будівництво може тривати трохи більше року — від 14 до 17 місяців. Втім, поки ринок почне набирати обертів, ми будемо мати дві додаткові печі. 

Наступний крок — модернізація самого виробництва. На сьогодні ми маємо кілька резервних печей. І хоча вони не сухого, а мокрого способу, але вони можуть бути використані як додаткові потужності. Звичайно, ми не можемо точно прогнозувати, як буде розвиватися ситуація, оскільки не знаємо всіх факторів, які можуть виникнути, але на сьогодні є впевненість, що галузь спроможна закрити потреби цементу на всі 100%. 

На мою думку, є сумніви, що Україні потрібно буде 13,6 млн тонн у перший же рік відбудови, про які всі говорять. За нашими оцінками, річне споживання буде три роки виходити на обсяги споживання у 12-12,5 млн тонн цементу. Під час підрахунків ми брали до уваги низку показників, зокрема індикатор Організації Об’єднаних Націй, який показує, скільки споживається цементу, де відбувається активний розвиток на душу населення. 

Споживання у 2021 році досягло максимального рівня — 260 кг на душу населення. При споживанні цементу на рівні 350 кг ООН зараховує таку країну до переліку країн, що розвиваються. Якщо Україна досягне показника 400 кг на душу населення, то сумарне споживання буде на рівні 12 млн тонн. Додам, що у нас є серйозні потенційні резерви для нарощування виробництва цементу. Насамперед це завод у Балаклеї. Так, він пошкоджений, але погодьтесь, відбудувати завод на готовій інфраструктурі дешевше, ніж будувати його «в чистому полі». Схожа ситуація з Краматорським заводом «Пушка». Окрім цього, є ще цементні заводи на тимчасово окупованих територіях — два заводи в Донецькій області і один завод у Криму.

Також цілком можливим є запуск нових цементних заводів. Тобто цементна галузь має всі можливості для забезпечення потреб внутрішнього ринку. 

Однак під час оцінювання потреб у будівельних матеріалах варто також враховувати спроможність будівельних компаній для виконання замовлень. Ні для кого не секрет, що вже зараз в Україні існує дефіцит кадрів усіх ланок. Тому немає гарантії, що після закінчення війни питання з кадрами вирішиться. Скоріше, ще більше погіршиться. 

Реальним проривом для нас може бути період, коли ми увійдемо у процедури Європейського Союзу та отримаємо кошти на інвестиційні проєкти. До цього теж треба бути готовими.

 

Які ризики Ви бачите? 

— Стосовно ризиків, то, на мою думку, тут варто виділити передусім людський капітал, який здатний реалізовувати програми відбудови. Друге — фінансові можливості. Я не думаю, що кошти будуть у такій кількості, як ми собі уявляємо. Тому це також буде стримувальним фактором до обсягів будівництва. Відповідно, тоді будівельних матеріалів, які зможе акумулювати ринок, буде достатньо, принаймні цементу. Головне завдання — щоб це були матеріали вітчизняного виробництва.

Ще одна тема, яка активно обговорюється, — це загроза монополізації ринку цементу, яка може спричинити зростання вартості не лише самого цементу, а й бетону і будівництва загалом. Це так? 

— Цементна галузь належить до тих галузей, де немає великої кількості компаній на окремо взятому локальному ринку. І так у всьому світі. Це досить капіталоємний, матеріалоємний та технічно складний процес. Тобто це виробництво, де потрібно мати значний капітал для старту. Тож якщо хтось хоче відкрити нове виробництво, то це цілком реально. Питання в іншому: чи готовий він до такої непростої і складної інвестиції?

На українському ринку конкуренція дуже жорстка. Споживач її не бачить, але, повірте, вона є, і неабияка. Яскраве свідчення цього — наявність продукції всіх, без винятку, виробників у кожному регіоні України. 

Стосовно тих змін, що зараз відбуваються на ринку цементу та питання купівлі/продажу, то я вважаю, що тут варто дочекатися рішення Антимонопольного комітету. Так, є заявка від однієї компанії на продаж свого підприємства, а інша компанія бажає його придбати. Але тільки після прийнятого рішення Антимонопольного комітету ми зможемо побачити, які потенційні загрози можуть бути для ринку і як їх нейтралізувати.

 

Якою має бути політика уряду, щоб зберегти економіку країни зараз і запустити відновлення після перемоги? 

— Я вважаю, що найголовніше завдання — зробити так, щоб відбудова стала поштовхом до росту країни. Це має бути нашою спільною метою. І коли мене запитують, які я бачу завдання для влади, відповідь така: в першу чергу — спиратися на власного виробника, друге — чесні процедури закупівель та тендерів. Тобто реалізувати чесний процес відбудови і максимально залучити до нього власне виробництво, щоб економіка України отримала найбільший можливий ефект від процесу відбудови.

 

Звичайно, не можемо оминути увагою питання кадрів. Сьогодні це суттєва проблема. Адже всі розуміють, що уряд зараз повинен прийняти правильне/нестандартне рішення, можливо, навіть чимось пожертвувати, щоб і врятувати країну, в тому числі і за рахунок мобілізації, і зберегти цінні професійні кадри. Яка Ваша думка? 

— Це досить складне питання. З одного боку, потрібно зберегти економіку країни, а з іншого — захистити та звільнити тимчасово окуповані території. Тут слід діяти в тих можливостях, які сьогодні є. Проте компроміс між потребами фронту і потребами економіки необхідний. Я вбачаю вирішення в тому, щоб мобілізація стосувалася насамперед тих, хто узагалі не працює. А зараз переважно відбувається мобілізація тих, хто реально працює. 

 

За підсумками 2023 року в Україні зафіксовано зростання споживання цементу з добавками. Це сигнал, що Україна активно йде до зменшенням викидів СО2,чи тут більше економічні складові? 

— Так, зараз світ активно бореться зі зменшенням викидів СО2. У цементній галузі саме так званий «клінкер-фактор» під час виробництва цементу показує, скільки СО2 ми викинули в повітря. Тому наука нині активно працює над тим, щоб за рахунок добавок зберегти міцність, але зменшити вміст клінкеру в цементі. Це світовий тренд, який є і в Україні. Тому так, у нас теж збільшилося споживання цементу з добавками. При цьому варто зазначити, що більшість будівельних компаній активно використовують такий цемент. Більше того, дедалі частіше будівельники стали взаємодіяти із заводами в питанні виготовлення партії цементу за певною рецептурою. Звичайно, не потрібно виключати і той факт, що цемент із добавками має ще й економічні переваги.

 

Такий тренд на екологічність стосується і звичайного споживача? 

— На жаль, у нас досі є прогалина в обізнаності щодо правильного споживання цементу. Тобто досить часто звичайний споживач купує цемент для своїх потреб із завищеними показниками. Хоча можна було б реально зекономити й не переплачувати за невиправдану марку міцності. Так, багато хто зараз користується порадами в інтернеті, але погодьтесь, вони не завжди правильні. Ми, як Асоціація виробників цементу в Україні, активно працюємо щодо цього питання. Зокрема, розробляються «Картки цементів» стосовно складу, характеристик, властивостей та використання цементів, що випускаються за ДСТУ і ЕN. Це має підвищити культуру споживання та дасть змогу уникнути багатьох помилок при використанні цементу. Також у планах є розвивати YouTube-канал із порадами та роз’ясненнями. 

 

— Прогноз щодо споживання цементу на 2024 рік досить стриманий. Ми мали відчутний стрибок у 2023 році. Було вироблено 7,4 млн тонн цементу. Якщо цього року досягнемо 8 млн тонн, це буде дуже хороший результат. Адже нас усіх чекає складне літо в питанні електроенергії.