Голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Сергій Сухомлин розповідає про виклики та досягнення у масштабній реконструкції України. Він акцентує на необхідності законодавчих реформ, ефективних державно-приватних партнерствах, прозорості в закупівлях і розвитку національної експертизи для швидкого і якісного відновлення, а також ділиться реальними кейсами успішної реалізації проєктів, зокрема у прифронтових регіонах.
Сергій Іванович Сухомлин — український державний управлінець, з вересня 2024 року очолює Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. До цього мав багаторічний досвід у місцевому самоврядуванні, зокрема в розробленні та впровадженні енергоефективних проєктів, реформуванні системи ЖКГ та управлінні масштабними інфраструктурними проєктами. Активно співпрацює з міжнародними донорами та приватним сектором, приділяючи увагу впровадженню прозорих процедур й інноваційних технологій у процесах відновлення.
Prof Build: Які пріоритети у процесі відновлення інфраструктури Ви вважаєте ключовими на 2025 рік? Чи змінився фокус — з ремонту до повноцінної модернізації?
Якщо говорити про масштаби відновлення, йдеться про мільярди гривень. Утім, з огляду на обсяг руйнувань, цих ресурсів недостатньо. Тому пріоритет — прифронтові регіони, зокрема дороги. У 2024 році фінансування для таких областей утричі вище, ніж для центральних чи західних. Війна диктує пріоритети: логістика й оборона — на першому місці. Навіть обмежені бюджети змушують діяти стратегічно — не латати, а мислити системно. У Херсонській області в майже зруйнованому селі Посад-Покровське у 2024 році розпочалося повноцінне будівництво. Понад 500 фахівців і десятки одиниць техніки залучено до створення цілісного середовища для життя: нова школа з дитсадком, громадські простори, урбан-парк, спортивні споруди, станція безпеки, медичний осередок, центр розвитку дитини, LED-освітлення, сонячні панелі. Уперше село отримає газифікацію та стабільне водопостачання. Головна ідея — не просто збудувати житло, а сформувати осередок життя і взаємодії. Це пілотний проєкт, на основі якого тестуються нові процедури та стандарти — з думкою про майбутню масштабну відбудову сотень громад. Інший приклад — Бородянка. Там не лише ремонтується житло, а й зводяться нові будинки на місці тих, що не підлягають відновленню. Усі рішення — інклюзивні та енергоефективні. Уже реалізовано першу чергу урбан-парку, що буквально повернув життя в простір: діти, родини, жива комунікація. Одночасно триває реконструкція центральної вулиці — із заміною комунікацій, безпечними переходами, доступними тротуарами, сучасними зупинками, озелененням і облаштуванням прибудинкових територій. У співпраці з проєктантами та урбаністами сформовано кейс, який може стати модельним для інших міст. Цей досвід варто поширювати вже зараз, аби громади, архітектори та управлінці закладали правильні принципи не після, а під час війни — з орієнтацією на сучасне, якісне і стійке майбутнє.
Читайте також: Індустріальні парки: де формується економіка майбутнього
Prof Build: Наскільки ефективною є співпраця з міжнародними донорами і як забезпечується прозорість у реалізації проєктів? Які механізми контролю працюють сьогодні найкраще?
Співпраця з міжнародними донорами загалом сприяє прозорості — більшість проєктів реалізується відповідно до процедур міжнародних банків і організацій. У багатьох випадках саме донори проводять закупівлі самостійно, керуючись власними правилами. Однак зворотний бік такої співпраці — час. Аналіз типової ситуації показав: від ухвалення рішення про фінансування до фактичного старту робіт минає до двох років. Середній маршрут — це 64 погодження або урядові рішення. Для умов повоєнної країни це занадто довго. Особливо, коли йдеться про житло: люди не можуть чекати роками, і втрата часу означає втрату населення. Саме тому Кабінетом Міністрів було створено Централізовану закупівельну організацію (ЦЗО) при Агентстві. З липня оголошено про початок ринкових консультацій на закупівлю модульних укриттів, опісля будуть оголошені торги. Це буде зовсім інший підхід — швидкий, прозорий, ефективний. І навіть міжнародні партнери зможуть почерпнути із цього чимало. Показовий приклад — проєкт будівництва водогону до Миколаєва. Початкове техніко-економічне обґрунтування передбачало вартість у 8,7 млрд гривень. Із осені 2024 року проєкт було проаналізовано, суттєво доопрацьовано — і після оптимізації бюджет зменшено до 6,3 млрд гривень. Економія склала понад 30 %. Але справа не лише у здешевленні. Доопрацювання охопило низку важливих елементів: додано енергоефективні рішення (зокрема встановлення сонячних панелей), передбачено укриття для персоналу, захисні споруди для насосних станцій, а також додаткові потужності для забезпечення потреб фермерів у зрошенні полів. Проєкт стартував у лютому, а вже в серпні заплановано запуск водопостачання. Це масштабний і технічно складний об’єкт. І це — результат роботи українських компаній та інженерів. Доказ того, що якість і швидкість цілком досяжні вже зараз. При професійному, відповідальному та прозорому підході країна здатна не лише ефективно використовувати міжнародну допомогу, а й бути прикладом її реалізації.
Читайте також: Антон Мирончук: «Ми створюємо місця, де хочеться жити і ростити дітей»
Prof Build: Які механізми державно-приватного партнерства Ви вважаєте найперспективнішими для прискорення відновлення? Чи готова держава до довгострокових зобов’язань перед бізнесом?
Цей напрям має стратегічне значення. Україна активно вивчає міжнародний досвід, зокрема приклад Великої Британії, де діє Національне агентство інфраструктурних проєктів. Його принцип — простий і дієвий: кожен проєкт спершу оцінюється на предмет доцільності реалізації в межах державно-приватного партнерства (ДПП). Якщо така можливість є — ініціатива передається бізнесу. Це дозволяє зменшити навантаження на держбюджет і водночас забезпечити більшу гнучкість, швидкість і технологічність реалізації. Україна також потребує такого підходу. Частина проєктів, розроблених у співпраці з міністерствами та громадами, уже передбачає залучення великих приватних інвесторів. Наприклад, будівництво теплоелектростанцій, що працюватимуть на паливі, добутому з переробленого сміття (RDF та SRF), — технологічно складні об’єкти, для реалізації яких потрібна експертиза бізнесу. Найперспективнішими нині є саме ті ініціативи, де поєднуються ресурси громад і приватного капіталу. Донорська допомога й міжнародне фінансування — важливі, але часто тривалі за часом. Натомість сприятливе інвестиційне середовище забезпечує значно швидший результат. І держава це усвідомлює. Показовий крок — ухвалення нової редакції Закону «Про державно-приватне партнерство». Документ суттєво спрощує процедури та скорочує терміни реалізації, він набере чинності через три місяці. Це — потужне вікно можливостей. Як для міжнародного, так і для українського бізнесу. Ідеться не лише про участь у повоєнному відновленні, а й про довгостроковий вклад у модернізацію інфраструктури України.
Читайте також: Індустріальні парки — інструмент відновлення та зростання: як держава підтримує бізнес
Prof Build: Чи планується в рамках цієї співпраці підтримка якихось окремих сегментів будівельної сфери: виробників будматеріалів чи логістичних компаній тощо?
Найближчим часом у процесі відновлення особливо затребуваними будуть саме ті напрями, які сьогодні активно опрацьовуються. Серед них — розроблення рішень і моделей для швидкої реалізації. Один із прикладів — модульні очисні каналізації. В Україні лише 32 % стічних вод проходить якісне очищення, і це переважно стосується малих і середніх громад. Класичне будівництво таких систем займає щонайменше 3–5 років. Альтернатива — модульні рішення, реалізація яких уже розпочата в межах водних проєктів: зокрема, впроваджуються системи очищення на 600 і 200 кубометрів у двох громадах. Це створює потужну нішу для українських виробників — виробництво таких модулів може бути локалізоване в Україні, адже попит буде масштабним. Другий ключовий напрям — модульні укриття. Проблема безпеки особливо гостро стоїть для шкільної інфраструктури, амбулаторій, дитячих садків, особливо у прифронтових територіях. За результатами аналізу потреб разом із громадами та обласними адміністраціями, визначено необхідність побудови приблизно 3 500 малих укриттів на 20–100 осіб. Вітчизняний бізнес залучено до розробки: проведені консультації, надано технічні завдання. Дві компанії вже подали свої пропозиції, а перші випробування підземних укриттів — успішно пройдені на полігоні спільно з військовими. Укриття відповідають усім вимогам. Централізована закупівельна організація здійснюватиме рамкові закупівлі, після чого рішення будуть включені до системи Prozorro Market. Це дозволить громадам здійснювати швидке і прозоре придбання. Ще один масштабний напрям — будівництво нових водогонів. У проєктах великого діаметру наразі переважають європейські виробники, проте на середніх і менших діаметрах українські компанії цілком конкурентоздатні. Запуск побудови, підготовка до будівництва водогонів планується цього року в регіонах.
Читайте також: Цифрова трансформація та сучасні інформаційні інструменти
Prof Build: Які цифрові інструменти сьогодні застосовуються в управлінні проєктами відновлення? Чи планується масштабування таких платформ, як DREAM або Prozorro, у сферу інфраструктури?
Система DREAM вже активно використовується і довела свою ефективність як інструмент управління. Водночас їй бракує механізму пріоритизації проєктів — нині триває спільна робота над його впровадженням. Це дозволить перетворити платформу з бази даних на справжній стратегічний інструмент. Незабаром також буде презентовано оновлений сайт Агентства відновлення. Один із його ключових елементів — інтерактивна візуалізація проєктів через систему дашбордів.
Що це означає? Кожен охочий зможе в реальному часі бачити: які саме проєкти реалізуються; хто підрядник; яка вартість робіт; скільки коштує ремонт одного квадратного метра дороги; як триває будівництво; статус реконструкції мостів, пунктів пропуску тощо.
Це буде максимально прозора візуалізація інфраструктурного відновлення — на одному майданчику, в одному форматі, доступному кожному. Окремо варто згадати про закупівлі. Ми виходимо на новий рівень — через створення ЦЗО. Більшість тендерів через неї проводитиметься з дотриманням міжнародних стандартів прозорості. Відбір керівництва ЦЗО здійснювався за участю Європейської антикорупційної ініціативи та міжнародних партнерів. Було подано 42 кандидатури — станом на липень уже визначений переможець конкурсу, пройдена співбесіда, триває спецперевірка. До цієї структури прикута особлива увага — і вона має стати взірцем відкритого, ефективного і швидкого проведення закупівель у сфері інфраструктури.
Prof Build: Як обираються пріоритетні об’єкти в регіонах, що найбільше постраждали від бойових дій? Чи є конкретні критерії та наскільки до процесу залучені громади?
Уже напрацьовано чіткі критерії оцінювання проєктів — наразі для сектору водопостачання, але саме ця методика стане основою для інших галузей: освіти, медичної інфраструктури, логістики тощо. Відбір проєктів здійснює експертна рада, до складу якої входять представники Мінрозвитку, Українського інституту майбутнього (UIF), міжнародні партнери (зокрема SEFE), а також інженери, гідрологи, економісти та профільні експерти. Система базується на моделі британського зразка — Five Case Model, яка оцінює кожен проєкт за п’ятьма критеріями:
1. Соціальний вплив – кого й у якій кількості торкнеться реалізація;
2. Економічна ефективність – які масштаби користі в розрізі вартості;
3. Комерційна доцільність – чи проєкт має потенціал сталості;
4. Фінансова життєздатність – чи забезпечено джерела фінансування;
5. Інституційна готовність – наскільки готові замовники, громади, підрядники.
Наприклад, очисні споруди в Житомирі потребують модернізації, але працюють. Водночас у Томаківці та Мировому, що на Дніпропетровщині, водопостачання відсутнє понад два роки. Відповідно, за соціальним критерієм перевагу отримує саме другий проєкт. А якщо ще й об’єднати його з сусідніми громадами — виникає економічна синергія, що також підвищує загальний бал. Система також передбачає залучення громад до процесу, особливо на рівні попереднього аналізу та планування. Замість емоційних рішень — «бачимо зруйновану школу, відновлюємо її» — просуваємо раціональний підхід: аналіз демографії, навантаження на освітню мережу, обрахунок вартості на учня. Це дозволить: раціонально використовувати ресурси; пояснити донорам, чому обрано саме цей об’єкт; забезпечити ефективність реалізованих проєктів.
Так формується нова культура управління відбудовою, яка орієнтована не лише на швидкість, а й на довгостроковий ефект.
Читайте також: Валерій Котляр: «Наша місія – Підготувати фахівців для відновлення країни»
Prof Build: За період, відколи Ви очолюєте Агентство, що можете відзначити як найбільш значуще — не лише з погляду проєктів, а й у трансформації підходів до відновлення та будівництва в Україні?
Сьогодні існує об’єктивна потреба в оновленні чинного законодавства, особливо у сфері будівництва. Діюча кошторисна система — застаріла та неефективна. Вона не захищає бізнес, який бере участь у тендерах як підрядник, і не створює умов для реальної конкуренції. Це серйозний виклик, на який уже готується низка змін, зокрема законодавчих ініціатив. Найближчим часом планується винесення на розгляд уряду нових постанов Кабінету Міністрів, що дозволять зробити процеси відновлення не лише прозорішими, а й значно швидшими. Зміни мають охопити як нормативну базу, так і самі процедури. Один із показових прикладів — відновлення дитячої лікарні «Охматдит». Об’єкт давно зазнав пошкоджень і є надзвичайно чутливим для суспільства. Детальний розрахунок усіх етапів — від обстеження до реалізації — показав: для повного відновлення потрібно 760 днів, із яких лише 300 займає будівництво, а решта 460 — бюрократичні процедури. За таких умов швидке та ефективне відновлення неможливе. Водночас забезпечується повна прозорість. Громадяни мають розуміти, як і на що витрачаються державні кошти. Завдання — поєднати швидкість, прозорість і ефективність. Є й практичні результати. Завдяки зміні підходів до утримання дорожньої інфраструктури вартість експлуатації вдалося знизити на 30–40 %, що принесло мільярдні заощадження для бюджету.
Ще один приклад — пункти пропуску. Міжнародними партнерами було розроблено техніко-економічне обґрунтування для дев’яти прикордонних пунктів пропуску, однак жодного готового рішення передано не було. Тому створено власну модульну модель, яка в кілька разів дешевша, але відповідає всім сучасним вимогам: доступність, інклюзивність, санітарні умови, наявність навісів тощо. Перші тендери вже відбулися, і найближчими місяцями заплановано відкриття двох таких пунктів. У подальшому модель буде масштабована на всі дев’ять об’єктів.
Кожне рішення спрямоване не лише на прискорення відновлення, а й на його економічну доцільність. Наприклад, будівництво великих пунктів пропуску в малих населених пунктах — нераціональне, особливо з огляду на перспективу вступу до ЄС, коли частина таких об’єктів може втратити актуальність. Аналогічно — з модульними укриттями. Їхній монтаж займає лише два тижні, а вартість у п’ять разів нижча, ніж традиційних бетонних конструкцій. Саме над такими практичними, ефективними й фінансово виправданими рішеннями сьогодні працює Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.
Читайте також: 30 років розвитку: Олексій Кулагін про шлях девелоперської компанії "ОМОКС"
Prof Build: Чи можете Ви виокремити управлінські практики або принципи, що виявилися найефективнішими для роботи у сфері відновлення? Як Ваш професійний бекграунд трансформувався у викликах сьогодення?
Попередній управлінський досвід дозволив швидко й системно реагувати на нові виклики. Один із прикладів — підготовка масштабної централізованої закупівлі вуличного освітлення для близько 500 громад. Її особливість — відсутність фінансового навантаження на місцеві бюджети: витрати покриваються завдяки економії на електроенергії. Цей підхід уже був успішно апробований — нині він масштабований на державний рівень. Ще один кейс — проєкт із ЮНІСЕФ щодо встановлення сонячних електростанцій на об’єктах 75 водоканалів. Загальна потужність сягне 145 МВт, а очікувана економія — у середньому 18 % на кожному підприємстві. Найближчим часом стартує етап закупівель. Це приклад трансформації раніше напрацьованих рішень під нові умови й масштаби.
Однак ключовий управлінський висновок — якісне відновлення неможливе без довіри та прозорості. Причому найбільші втрати виникають не на етапі реалізації, а ще під час формування технічного завдання. Саме на цьому етапі не мають закладатися помилки, що згодом коштують державі сотні мільйонів гривень. Стратегічна мета — створення національної експертизи у ключових сферах відновлення. Необхідно зберігати й примножувати знання всередині країни, формувати «ДНК» відновлення. Адже зовнішні консультанти завершують контракти й ідуть, а разом із ними — втрачається досвід. Завдання полягає не лише в самій відбудові, а у створенні системи знань і компетенцій, які залишаються в Україні.
Відновлення — це не лише будівництво, а й створення ефективних систем, які працюватимуть довго після завершення війни. Лише поєднання прозорості, інновацій та накопичення національного досвіду дозволить Україні швидко та якісно відновитися і стати сильнішою.