Попри очікування на пожвавлення будівельного ринку, у 2025 році цементна галузь України продовжує перебувати у стагнації. У той час як внутрішнє споживання залишається низьким уже третій рік поспіль, виробники намагаються утримати потужності завдяки експорту до країн ЄС.
Але на горизонті нові виклики: від зростання собівартості виробництва та дефіциту кваліфікованих кадрів – до запровадження карбонового регулювання (CBAM), яке вже з 2026 року може істотно обмежити зовнішні поставки.
Про реальний стан цементної промисловості, її готовність до масштабного відновлення, проблеми енергетичної залежності, логістики та про необхідність рішучих дій з боку держави – в інтерв’ю Рrof Вuild з головою Асоціації виробників цементу України «Укрцемент» Павлом Качуром.
Prof Build: Якою є ситуація на ринку цементу у 2025 році? Чи є ознаки пожвавлення попиту?
— На жаль, у 2025 році поки не спостерігається передумов для значного зростання внутрішнього попиту на цемент. За перші місяці року динаміка зберігається на рівні попереднього (нагадаємо, обсяг внутрішнього ринку за результатами 2024 року був у межах 6,3 млн тонн — ред.). Таким чином, ринок уже третій рік поспіль перебуває в стані затяжної стагнації. Основною причиною такого стану є триваюча війна, яка продовжує стримувати відновлення приватного житлового будівництва — найбільшого драйвера попиту.
Водночас інфраструктурні проєкти, включно з фортифікацією, підтримують базовий рівень споживання, але не здатні компенсувати втрати ключового ринку — житла. У ситуації високих ризиків, обмеженого фінансування та низької інвестиційної активності очікувати швидкого зростання споживання цементу у 2025 році не доводиться. Що стосується виробництва — тут ми бачимо певне зростання, але не завдяки внутрішньому попиту, а за рахунок експорту до ЄС. Тобто галузь більше працює «на виживання», ніж на розвиток.
Prof Build: Які виклики сьогодні найбільше впливають на роботу цементних підприємств?
Перше — це війна і всі пов’язані з нею наслідки: зниження попиту, подорожчання енергоносіїв, ускладнена логістика, дефіцит робочої сили, і звісно, безпекові ризики. Друге — це впровадження механізму CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism). Із 2026 року українські виробники, як і всі експортери до ЄС, будуть змушені сплачувати вуглецевий податок, що суттєво вдарить по конкурентоздатності наших підприємств. Особливо з огляду на те, що українські цементники не отримують такої фінансової підтримки на декарбонізацію, як їхні європейські колеги.
Третє — відсутність системи альтернативного палива, яка в ЄС давно працює. У Європі заводи отримують гроші за спалення RDF, а в нас поки що відсутня як система поводження з відходами, так і відповідне регулювання.
Читайте також: «НРЦ-ЮКРЕЙН»: формула лідерства в Прозорро.Продажі, або Як електронні аукціони відкривають нові ринки для будівельного бізнесу
Prof Build: Ви згадували про проблему логістики. Наскільки вона критична саме для цементної галузі?
Логістика — це один із найвразливіших елементів у структурі собівартості цементу, і у воєнних умовах її значення ще більше зросло. На відміну від продукції з високою доданою вартістю, цемент є масовим сипучим товаром, транспортування якого суттєво впливає на фінальну ціну. Через це будь-яке ускладнення в логістиці одразу ж відображається на конкурентоспроможності продукції, особливо в умовах зниженого попиту.
Цемент має чітко виражену сезонність перевезень. У пікові місяці будівельного сезону — з весни до осені — залізнична інфраструктура, яка традиційно відіграє ключову роль у доставці цементу, працює на межі можливостей. Дефіцит рухомого складу, затримки з формуванням маршрутів, обмеження через ремонтні роботи чи пріоритезацію військових перевезень — усе це створює серйозні «вузькі місця» для галузі.
Ще один критичний аспект — географія виробництва та споживання. Особливо, коли мова йде про південні, східні та прифронтові регіони. Тут ситуація передбачає довге логістичне плече, що значно здорожчує доставку. Враховуючи ці виклики, одним із пріоритетних рішень ми вважаємо створення логістичних хабів. Це інфраструктурні майданчики для накопичення, зберігання та оперативного розподілу цементу ближче до регіонів споживання. Такий підхід дозволяє зменшити навантаження на залізницю в пікові періоди, оптимізувати перевезення за рахунок коротшого плеча доставки та оперативніше реагувати на потреби замовників.
Перші приклади такого формату вже реалізовані: зокрема, у Київській області один із виробників збудував сучасний логістичний термінал, який успішно працює навіть під час війни. У довгостроковій перспективі саме розвиток логістичної інфраструктури може стати вагомим фактором для підтримання рентабельності та стабільності внутрішнього ринку цементу. Це питання не лише ефективності, а й стійкості всієї галузі в умовах невизначеності.
Читайте також: Відбудова — це не просто бетон і дороги, це перевірка зрілості держави
Prof Build: Ще один виклик для галузі сьогодні, який Ви озвучили, — запровадження другого етапу карбонового регулювання (СВАМ). Розкажіть про це детальніше.
— Коротко поясню, чому такий акцент на СВАМ. До товарної групи, яка підпадає під дію карбонового регулювання, входить цемент. Галузь традиційно експортує до країн ЄС частину своєї продукції. До війни це були в основному поставки в прикордонні з Україною території, де логістика диктувала економічні переваги для виробників і споживачів з обох сторін. А під час війни експорт до ЄС став важливою складовою, щоб цементники пережили важкі часи. На першому етапі впровадження карбонового регулювання, який розпочався 1 жовтня 2023 р., відбувався моніторинг прямих і непрямих викидів парникових газів, пов’язаних із виробництвом продукції, для накопичення інформації з метою вдосконалення методології їхніх обрахунків.
А з 1 січня наступного 2026 року запроваджується другий етап. Виробники та імпортери продукції до ЄС будуть змушені сплачувати «податок» на вуглецеві викиди. І українські виробники товарів, що підпадають під дію карбонового регулювання, опиняються в суттєво гірших умовах у порівнянні з виробниками країн ЄС.
Поясню це на прикладі виробників цементу. По-перше — існує суттєва підтримка виробників цементу в країнах-членах через спеціальні фонди ЄС на програми модернізації галузі задля скорочення викидів СО2 . Бюджет України сформувати подібні фонди можливості не мав і в найближчій перспективі не матиме.
Друге — використання альтернативного палива. Політика поводження з відходами в ЄС стимулює максимально відсортовувати складники, що мають енергетичну цінність, і виробляти з них альтернативне паливо. А тепер увага! За спалення альтернативного палива на цементних заводах в ЄС заводам платять немалі суми, бо цементні печі з температурами 1450 градусів за Цельсієм ідеальні для екологічної утилізації відходів з мінімальною шкодою для довкілля! У нас ще немає ані власної переробки, ані альтернативного палива. Не кажучи про те, щоб доплачувати цементникам за утилізацію відходів.
І третє. В умовах триваючої війни промислові підприємства України вичерпали свої резерви як інвестиційних, так і обігових коштів і не можуть на рівних умовах конкурувати з виробниками аналогічної продукції ЄС. За таких умов цілком виправданим і справедливим вбачається продовження для України моніторингового етапу СВАМ, тим більше що ЄС заклав усі правові передумови для надання такого роду винятку. Так, відповідно до частини 7 статті 30 Директиви No 2023/956 від 10.05.23 р.: «Якщо сталася непередбачувана, виняткова і неспровокована подія, яка знаходиться поза контролем однієї або більше третіх країн, на які поширюється дія CBAM, і ця подія має руйнівні наслідки для економічної та промислової інфраструктури такої країни або країн, Комісія оцінює ситуацію і подає Європейському Парламенту та Раді звіт, що супроводжується, за необхідності, законодавчою пропозицією, про внесення змін до цього Регламенту, визначивши необхідні тимчасові заходи для подолання цих виняткових обставин».
Тому Асоціація «Укрцемент» своїми листами до представників Уряду постійно акцентує на необхідності розпочати переговорний процес з ЄС для застосування частини 7 статті 30 Директиви No 2023/956. Без встановлення особливого механізму застосування СВАМ до України експорт цементу буде неможливий, а це означатиме скорочення виробництва на більш як 20 %.
Читайте також: Лев Парцхаладзе: "Ми не чекаємо перемоги, щоб почати, — ми вже відбудовуємо країну"
Prof Build: Для всіх галузей болючим на сьогодні є питання людського капіталу. Ваші оцінки щодо ситуації в контексті майбутньої відбудови?
— Людський капітал — один із найважливіших і водночас найвразливіших ресурсів країни в умовах війни та майбутнього відновлення. Уже зараз ми спостерігаємо системний кадровий дефіцит у будівельному секторі, а з початком масштабної відбудови ця проблема лише загостриться. Йдеться не лише про робітничі професії, яких тради- ційно бракує. Критично не вистачає також фахівців, здатних керувати складними інфраструктурними проєктами, впроваджувати сучасні технології, забезпечувати кон- троль якості, дотримання норм безпеки й екології.
Тому вже сьогодні необхідно запроваджувати державні й приватні програми розвитку людського капіталу. Це і професійна перепідготовка, і розвиток дуальної освіти, і повернення фахівців з-за кордону. Без цього ми ризикуємо втратити темп відбудови або повністю передати реалізацію відновлювальних проєктів іноземним підрядникам, що не завжди буде вигідним з погляду локалізації виробництва та економіки. Люди — це ключ до відновлення. Без достатньої кількості кваліфікованих працівників не буде ні якості, ні швидкості, ні довіри до української промисловості.
Prof Build: Чи має галузь потенціал для нарощування виробництва?
Так, українські виробники цементу технологічно готові до масштабування. Як тільки ринок покаже чіткий сигнал до зростання — ми зможемо оперативно включитися: оновити обладнання, активізувати резервні майданчики, наростити потужності, модернізувати логістику, впровадити нові технології. Окремі заводи вже сьогодні інвестують у власну генерацію, розвивають альтернативну енергетику, готують розширення печей, будують логістичні хаби. Тобто основа для швидкої реакції на потреби відбудови закладена.
Утім, для реалізації цього потенціалу надзвичайно важливо закріпити державну політику підтримки національного виробника. Йдеться не про протекціонізм, а про створення справедливих і конкурентних умов: захист внутрішнього ринку від недобросовісного імпорту, подолання логістичних бар’єрів, врегулювання енергетичних витрат, а також — застосування окремого механізму для України в межах карбонового регулювання CBAM. Без таких кроків українська цементна галузь не зможе на рівних конкурувати з виробниками з ЄС, які отримують мільярдні субсидії на модернізацію та альтернативне паливо. Ми маємо потужний потенціал — і готові реалізувати його для майбутнього відновлення країни. Але для цього мають бутисформовані чесні стартові умови.
Читайте також: Сергій Сухомлин: «Відновлення України: прозорість, інновації та національна експертиза»
Prof Build: Які внутрішні резерви для зростання споживання цементу Ви бачите?
— Ми бачимо кілька стратегічних напрямів, які можуть дати імпульс зростанню внутрішнього споживання цементу вже у середньостроковій перспективі.
Перш за все — це розвиток цементобетонних доріг. У контексті постійного зростання цін на бітум, нестабільних поставок та імпортозалежності України від цього ресурсу, дорожнє будівництво із жорстким покриттям сьогодні стає не лише технічно обґрунтованим, а й економічно доцільним. Так, якщо раніше економічна перевага цементобетонних доріг розглядалася в межах їхнього життєвого циклу, то наразі цементобетонні дороги вже на початковому етапі будівництва дешевші або зрівнялися за вартістю з асфальтобетонними. При цьому, якщо врахувати також увесь життєвий цикл, то показники на користь доріг із жорстким покриттям переважають в рази і за вартістю, і за доцільністю.
Другий важливий резерв — застосування укочуваного бетону (RCC — roller-compacted concrete). Це технологія, яка дозволяє швидко та ефективно влаштовувати покриття на дорогах місцевого значення, під’їзних шляхах до логістичних, аграрних, промислових об’єктів, на складських і виробничих майданчиках, у портах тощо. Переваги — висока несуча здатність, мінімальні витрати на обслуговування, швидке влаштування. Ми вже маємо підготовлені методики, навчальні посібники та реалізовані проєкти для впровадження цієї технології — потрібно лише рішення на рівні замовників і проєктувальників.
І нарешті — формування нової моделі публічного будівництва. Якщо державні інвестори орієнтуватимуться не лише на початкову вартість проєкту, а й на загальну економічну ефективність упродовж життєвого циклу об’єкта, то цемент отримає значно ширше застосування — у житлі, інженерній інфраструктурі, промисловому будівництві. Отже, за наявності політичної волі та грамотної державної стратегії, внутрішній попит на цемент може суттєво зрости — і це буде не тимчасовий ефект, а системна трансформація ринку.
Prof Build: Яке Ваше головне очікування від держави?
— Чітка позиція і підтримка національного виробника, перш за все — у переговорах з ЄС щодо CBAM. А також підтримка системних рішень у сфері енергоефективності, логістики, поводження з відходами та у питанні кадрів. Без цього говорити про повноцінну відбудову — зарано.