Сьогодні Олена Шуляк є народною депутаткою України, головою Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, також вона голова партії «Слуга народу». Але у політику пані Олена прийшла, маючи за плечима досвід ведення бізнесу, а тому добре знає, як влаштований бізнес, і чітко розуміє, якими мають бути підходи держави для його на лежної підтримки.
На ці та інші актуальні теми Рrof Вuild поспілкувався з Оленою Шуляк у розлогому інтерв’ю, обговоривши також питання професійної реалізації жінок у будь-яких сферах, включаючи ті, які раніше традиційно вважалися «чоловічими».
Prof Build: Пані Олено, Ваша освіта тісно пов’язана з будівельною галуззю. Що вплинуло на Ваш вибір?
— Свого часу мій батько, інженер-механік, працював у компанії «Укравтодор», згодом — у Міністерстві транспорту. Мені був дуже цікавий його фах, хотілося продовжити родинну династію. У 16 років я стала студенткою Українського транспортного університету, обравши на той час експериментальну спеціальність «Економіка і управління в будівництві». Під час навчання я почала працювати у фінансовій сфері та згодом все ж повернулася до будівництва. На той час я отримала другу вищу освіту та кваліфікаційний ступінь в управлінні у Міжнародному інституті менеджменту і чітко зрозуміла, з якою сферою я хочу пов’язати своє професійне життя.
Prof Build: Чи були у Вас наставники або приклади для наслідування у професійній сфері?
— Беззаперечним вчителем для мене став бізнес-мислитель сучасності доктор Іцхак Калдерон Адізес. Я не лише прочитала всі його книги, а ще й мала щастя неодноразово спілкуватися з ним. Праці доктора навчили мене шукати можливості у будь-яких турбулентних ситуаціях, адже вони роблять нас сильнішими, дають безцінний досвід. Це прослідковується у всьому, не лише у професійній сфері. Узяти, до прикладу, історію України. Після всіх воєн, криз, революцій та змін наша країна ставала тільки сильнішою, а суспільство — свідомішим. Шлях до розвитку та успіху є надскладним, часто трагічним. Та потрібно його пройти гідно, щоб у подальшому, завдяки досвіду, не повторювати колишніх помилок і рухатися курсом, який визначаємо самостійно.
Читайте також: Віктор Воронцов: «Інвестуйте в участь у чемпіонаті – це приверне молодь і зробить вашу компанію помітною»
Prof Build: Що стало головними аргументами для Вас змінити бізнес на державну службу?
— Невідворотною точкою відліку я б назвала Революцію Гідності. До дій спонукало відчуття несправедливості та велике бажання змін. Мій перший похід у політику після Революції в складі «Демальянсу» був невдалий: попри високу професійність, я була на п’ятому місці в списку і не потрапила до складу Київради.
Але це була історія не про бажання змінити бізнесову діяльність на політичну, а про жагу бути корисною для країни. Той сплеск свідомої потреби допомогти країні можна порівняти з тим, що відбувається зараз, коли кожен і кожна на своєму місці намагається зробити все, аби Україна перемогла як зовнішнього, так і внутрішніх ворогів.
Prof Build: Які навички, здобуті у бізнесі, допомагають Вам у політиці?
— Бізнес і політика, як на мене, полярно різні. Тому б я радше сказала, що навички, здобуті у бізнесі, іноді навіть заважають. Бо у своїй минулій діяльності все керувалося логікою, аналітикою та прогнозами, чого не скажеш про політику. Політика — це про вміння домовлятися, ухвалення непопулярних рішень та постійну турбулентність, наслідки якої передбачити важко.
Ось, наприклад, запропонована моєю командою реформа містобудування, що передбачала тотальну цифровізацію сфери, встановлення чіткого контролю і нагляду, а також запровадження високої відповідальності за порушення, — потенційно мала б вирішити більшість проблемних питань у містобудуванні, а також знищити корупцію. Це були б максимально необхідні, ефективні та логічні для країни зміни. Утім, вони так і не стали реальністю через тиск місцевого самоврядування, яке банально не захотіло змінювати правила роботи.
Імовірність подібної ситуації у сфері бізнесу — дуже низька, оскільки переважна більшість учасників ринку зацікавлена в простій, ефективній та прозорій роботі. Іншими словами: у бізнесі всі свідомі гравці грають за одну команду, коли йдеться про справедливість і прозорі правила гри. Тому навички, здобуті в бізнесі, мені радше допомагають у повсякденному житті. А за час роботи в політиці я сформувала нові підходи і тепер не дуже покладаюся на прості рішення. Політика — це завжди складний шлях.
Читайте також: Олександр Тигов: «Ми не просто будуємо, а створюємо простір для тих, хто обирає якість, гармонію і життя в єдності з природою»
Prof Build: Як Вам вдається знаходити ефективні рішення в умовах складної бюрократії та повільних державних процедур?
— Бюрократію знищує цифровізація, а тому я сміливо впроваджую диджиталізацію у сфері будівництва. Розумію, що це непростий процес, але ми впевненими кроками рухаємося до тотальної прозорої та підзвітної диджиталізації всіх процесів. Так, наприклад, у 2019 році парламент ухвалив мій закон про створення Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва (ЄДЕССБ).
Відтоді за майже п’ять років роботи ЄДЕССБ було надано до 200 тисяч послуг через Дію, а антикорупційний ефект її діяльності вже перевищує 10 млрд гривень. Згодом ми з командою розробили закон про спеціальне майнове право на майбутні об’єкти нерухомості. Майнове право реєструється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який синхронізується з ЄДЕССБ. І тепер купівля житла на первинці захищена від продажів приміщень у ЖК без документів і шахрайських схем неблагонадійних забудовників.
Після початку повномасштабної війни ми створили Реєстр пошкодженого та знищеного майна. Це єдине державне джерело верифікованих даних про пошкоджене і знищене майно внаслідок війни, який взято за основу Міжнародного реєстру збитків, завданих агресією рф проти України (RD4U). Нині у ньому міститься інформація про більше ніж 250 тисяч об’єктів, і список постійно поповнюється. А ще хочу згадати створений нами механізм компенсацій за пошкоджене та зруйноване житло (державна програма єВідновлення), в основі якого — теж максимальна цифровізація і мінімальний вплив людського фактору на ухвалення рішень. Станом на березень понад 115 тисяч українських родин отримали компенсацію за пошкоджене війною житло, ще понад 20 тисяч отримали погодження на фінансування купівлі нової оселі.
Підсумовуючи, скажу, що бюрократію намагаюся побороти не словами, а діями. І я щиро радію таким змінам як у сфері містобудування, так і в інших галузях, які не нехтують автоматизацією процесів і послуг. Україна має неабиякий потенціал ефективно побороти бюрократію через цифрові інструменти, і я щиро вірю, що нам це вдасться зробити на всі 100 %.
Читайте також: Інфраструктура довіри: як змінюється культура управління житлом в Україні
Prof Build: Які Ви вбачаєте шляхи налагодження ефективного партнерства між бізнесом і владою в Україні?
— Цілком розумію, що політика співпраці влади з бізнесом в Україні на сьогодні потребує багато кращого. Бізнес вимагає прозорих і чесних правил, дерегуляції, відсутності тиску з боку силовиків і правоохоронців. На жаль, прозорі правила встановлюються не швидко, дерегуляція забуксувала, не говорячи про тиск силовиків.
Водночас бізнес продовжує сумлінно сплачувати податки, які йдуть на захист нашої країни, надавати робочі місця, підтримувати військових та внутрішньо переміщених осіб. Тому нам, як державі, просто необхідно переглянути підходи щодо підтримки бізнесу. Інакше за якийсь час ми із сумом спостерігатимемо, як наші підприємства релокуються за кордон, а з ними виїжджають і не повертаються люди, без яких ми повноцінно не відновимо країну. Президент, Офіс Президента, Уряд, Верховна Рада розуміють, що одним із ключових завдань сьогодні є повернення наших громадян в Україну, а також економічний розвиток держави. Власне, ці речі взаємопов’язані.
Уже сьогодні маємо створити такі умови, щоб українці, які виїхали, захотіли повернутися додому і приносити користь своїй країні. Це стосується як державного, так і приватного сектору — нам потрібні професійні кадри, мотивовані працювати на благо України. Ми маємо разом створювати нові робочі місця, які стануть запорукою повернення і закріплення наших співгромадян в Україні. Це вигідно і державі, і підприємцям, адже людський капітал — найцінніший ресурс країни.
Ми повинні сприяти у роботі тим, хто платить податки. Ефективне партнерство з бізнесом задля досягнення всіх зазначених цілей можливе лише за умови відвертості і довіри, що є основою продуктивної співпраці. Уже третій рік поспіль я регулярно зустрічаюся з Українською Радою Бізнесу і роблю це для того, щоб вчасно коригувати курс і синхронізувати наші кроки. Вважаю, цю практику слід масштабувати на повноцінний державний рівень, адже слухати бізнес недостатньо, його треба чути, реагувати і спільно шукати компроміси.
Читайте також: Сучасні рішення з турецькою точністю: досвід PARGET MAKINA
Prof Build: На Вашу думку, як сьогодні можна стимулювати активнішу участь жінок у сфері архітектури, інженерії та девелопменту?
— Мені не дуже імпонує, що архітектуру, інженерію та девелопмент ми навіть у цій розмові виокремлюємо, наче це якісь особливі професії, до яких треба долучати жінок. Вважаю, суспільству слід відходити від архаїчних уявлень щодо гендеру того чи іншого фаху.
Ми живемо в сучасному світі, де професія не повинна мати статі. Я, наприклад, коли йшла здобувати свою першу спеціальність «Економіка і управління в будівництві», навіть не замислювалася про те, що це фах для чоловіків. Тому я б радше не мотивувала жінок, а руйнувала гендерні стереотипи, бо знаю на 100 %, що українські жінки достатньо вмотивовані, сильні і талановиті для будь-яких професій. І повномасштабне вторгнення тільки підсвітило те, наскільки вони професійні у будьяких сферах, включаючи ті, які раніше хибно вважалися «чоловічими».
Prof Build: Проте досі трапляються не поодинокі випадки, коли жінки отримують меншу зарплату, ніж чоловіки, маючи однаковий досвід і кваліфікацію.
— Проблема нерівності оплати праці чоловіків і жінок справді існує, і, на жаль, вона не нова. І тут ми знову повертаємося до питання стереотипів у суспільстві та інших чинників. Та якщо для подолання бар’єрів у головах потрібно багато часу, то законодавчо цю несправедливість вирішити можна швидше.
Так, минулоріч уряд представив Національну стратегію до 2030 року, мета якої — скоротити різницю у зарплатах, яка зараз на користь чоловіків, з довоєнного показника у 18,6 % до 13,6 %. У документі є набір інструментів для посилення ролі жінок на ринку праці. Зокрема це внесення змін до трудового законодавства (з-поміж усього іншого — надання жінкам додаткових можливостей для професійної реалізації та посилення захисту їхніх прав), реалізація програм для підтримки жіночих бізнесів (грошові гранти) і програм із професійного навчання та перенавчання українок. Водночас ці зміни на національному рівні повинні відбуватися синхронізовано зі змінами в свідомості роботодавців, які мають на належному рівні оцінювати високі знання і професійність працівників, незалежно від статі.
Prof Build: Що б Ви порадили молодим дівчатам, які тільки починають свій шлях у сфері будівництва чи державного управління?
— Ставитися до поразок спокійно, вбачати у всьому корисний досвід і цінувати власні зусилля. Вдумайтеся: я маю законопроєкти, які ухвалили у Верховній Раді через 7,5 років після їхньої розробки. За цей час я могла б багато разів опустити руки, але для мене важливо завершувати почате. Варто розуміти, що в поразках немає нічого страшного. Помилятися притаманно людській натурі. Тому так важливо не здаватися. Не вийшло перший раз — не страшно, другий — теж. Варто ставити собі мету і діяти, навіть якщо прогрес рухається маленькими кроками.
Prof Build: Як Вам вдається балансувати між роботою, публічною діяльністю та особистим життям? Що Вас надихає у складні моменти?
— Буду чесною: балансувати не вдається. Я така ж людина, як і всі, і коли максимально віддаю увагу і сили якомусь одному процесу, усі інші відступають на другий план.
На щастя, я маю люблячу сім’ю, яка це розуміє і підтримує в усіх починаннях. Мої рідні — це і є моя сила. У рідкісні моменти зневіри я щоразу згадую, що працюю для того, щоб моя дитина і сотні тисяч інших українських дітей мали майбутнє в сильній, незалежній, європейській Україні, де найвищою цінністю є людина, її самореалізація, добробут і комфорт.