Світлана Дєвочкіна – засновниця і директорка відомої будівельної компанії «Елітбуд-М», яка за майже 35 років реалізувала 1 000 проєктів у десяти регіонах України. Підприємиця зізнається, що кожен об’єкт створює з думкою про комфорт його майбутніх мешканців чи користувачів. У роботі та стосунках понад усе цінує порядність і професіоналізм.
Prof Build поспілкувався із засновницею «Елітбуд-М» про досвід створення успішного бізнесу з нуля, співпрацю з донорами, про жінок у «чоловічій» сфері, ситуацію на ринку та вплив галузі на майбутнє українців.
Prof Build: Пані Світлано, Вашу історію карʼєрного шляху можна назвати успішною: Ви почали працювати маляром-штукатуром, а нині керуєте власною компанією. З чого усе починалось і які етапи розвитку формували бізнес?
- Я народилася у Грузії, а в Україну приїхала 15-річною юнкою. Закінчила профтехучилище за спеціальністю маляр-штукатур і працювала на будівництві мікрорайонів. Але почалася перебудова, країну охопила економічна криза, роботи не було... Ці події підштовхнули мене шукати інші варіанти заробітку і я усвідомила, що можу працювати на себе.
За кілька років я вже мала певний досвід і добру репутацію на ринку. Але переді мною постав новий виклик: для роботи з юридичними особами потрібно було отримати ліцензію на будівельну діяльність, здобути профільну освіту і навчитись керувати бізнесом. Тому я вступила одразу до двох вузів — університету «Полтавська політехніка» та Міжнародного інституту бізнесу. Усе відбувалося паралельно: навчання і застосування теорії на практиці — ще та задача «із зірочкою», відкриття компанії, розвиток бізнесу і виховання маленької доньки, яка вимагала уваги. Було дуже непросто, але я впоралася завдяки підтримці близьких людей і колег.
Нині «Елітбул-М» займається проєктуванням і будівництвом комерційних об’єктів — зокрема, логістичних приміщень і реабілітаційних центрів, будівництвом і реконструкцією будинків у межах відбудови України, також надає широкий спектр послуг з ремонту та дизайну приміщень.
Читайте також: Ольга Сидорчук: комплексне розуміння всіх будівельних процесів — шлях до успішної реалізації будівельного проєкту
Prof Build: Робота керівника — це постійний пошук можливостей і оцінка ризиків. Яким замовленням віддаєте перевагу?
- Ми почали працювати у Полтаві: надавали послуги підрядника та генпідрядника на державних об’єктах. З одного боку, це було нескладно, головне — якісно виконати роботу та вчасно відзвітувати. З іншого — ми отримали свій досвід співпраці із замовниками. Замовлень було дуже багато. Але, зваживши усі «за» та «проти», я вирішила зосередитися на виконанні комерційних і приватних замовлень, співпраці з міжнародними фондами та інвесторами.
У 2013 та 2015 роках ми отримали гранти від Європейського банку реконструкції та розвитку на модернізацію бізнесу. Окрім того, я стала учасницею пілотного проєкту про жінок у бізнесі. Завдяки участі у проєкті, менеджери компанії оволоділи сучасними бізнес-інструментами та навчились працювати командою. Ми створили стратегію зростання бізнесу, що допомогло закріпитися та розвиватися у Києві та інших регіонах.
Звісно, кожен обирає свій шлях. Але у часи змін будівельним компаніям важливо бути активними, швидко реагувати і вносити корективи у тактику та стратегію розвитку. Наше майбутнє у великій мірі залежить від категорії замовників. Якщо працювати лише із бюджетними замовленнями, то шанси на виживання будуть 50:50. Обравши комерцію, будь готовий поборотися за замовника і впроваджувати інновації. А якщо керівник звик працювати за інерцією і не прагне змін, то його бізнес не виживе. Адже, навіть у держзамовленнях потрібно застосовувати інновації, зокрема, щодо погодження проєктів. Якщо ти постійно навчаєшся, тримаєш руку на пульсі — це буде нескладно.
Prof Build: Міжнародні фонди дуже ретельно перевіряють компанії, перш ніж надати кошти. Це не дивно, адже є чимало прикладів недобросовісного виконання зобов’язань.
- Україна — дуже перспективна щодо інвестування у відбудову. У перший рік повномасштабного вторгнення міжнародні донори надавали будівельним компаніям передоплату на матеріали. На жаль, деякі виконавці після отримання коштів виїжджали за кордон. Їхні вчинки підірвали довіру донорів і призвели до змін умов фінансування. З 2023 року компанії повинні спочатку виконати роботи власним коштом, а після здачі об’єкту отримують компенсацію. На мою думку, це вірне рішення.
За нашими спостереженнями, останнім часом на будівельному ринку з’явилось чимало непорядних виконавців. Ми отримуємо «дзвіночки» про випадки, коли будівельники чи субпідрядники намагалися нав’язати послуги, які не могли виконати, чи «витягували» гроші з замовників іншими способами — наприклад, збільшують кошторис удвічі-утричі і навіть не намагаються забезпечити якість робіт. Для шахраїв зараз «золота» пора: через війну зменшилась кількість будівельників, а замовлень на будівництво вдосталь. Тому замовникам потрібно бути обережними і, перш ніж зголоситися на отримання послуг, поцікавитись виконавцем: перевірити у базах інформацію щодо судових справ і боргів, переглянути портфоліо, отримати відгуки клієнтів і партнерів, завітати в офіс, дізнатись, за що відповідає власник. Зібраної з відкритих джерел інформації буде достатньо для ухвалення рішення.
На жаль, нам не вдалося уникнути неприємних ситуацій, тож маємо список замовників і підрядників, з якими ніколи не будемо працювати.
Читайте також: Олена Шуляк: «Ми боремося з бюрократією не словами, а діями»
Prof Build: Ваша компанія відома своєю відкритістю до інновацій. Розкажіть, як це допомагає долати виклики, зокрема, на тлі повномасштабної війни?
- Мені подобається запроваджувати інновації, отримувати новий досвід. Я першою завезла в Україну вбудовані пилососи для прибирання та рециркуляції повітря у приміщенні. У той час ще не було інтернету, тож я шукала інформацію у друкованих виданнях і на виставках, зв’язувалась із постачальниками і привозила устаткування потягом з-за кордону.
Зараз потрібно запроваджувати технології, які пришвидшать чи оптимізують процеси, зменшать потреби у використанні людських ресурсів, знизять часові та фінансові витрати і збільшать термін експлуатації. Все, що можна впровадити у будівництві — треба брати і завозити в Україну.
У цьому році під час відвідування виставки BAU у Мюнхені у мене відбувся перезапуск бачення будівництва від кількості інновацій. Ми привезли додому багато цінної інформації, після її опрацювання виберемо рішення для застосування у «больових точках» — щодо оптимізації витрат без втрати якості і темпу виконання робіт, запобігання певним проблемам у будівництві та іншого.
Відвідуючи інші країни, я усвідомлюю прогресивність України, зокрема, щодо диджиталізації та переваг, які отримав бізнес. Багато корисної інформації щодо розвитку бізнесу, законодавства, фінансування та інших аспектів можна отримати у бізнес-клубах, КБУ, Київській школі девелопменту, на різних курсах і семінарах. У нас прогресивна країна і активні люди — ми завжди рухаємося вперед.
Читайте також: Віктор Воронцов: «Інвестуйте в участь у чемпіонаті – це приверне молодь і зробить вашу компанію помітною»
Prof Build: Для упровадження технологій потрібні кошти. Ви розраховуєте на власні сили чи плануєте залучати інвестиції?
- Інновації — це завжди дорого «на вході». Але ми працюємо з перспективою і розуміємо, що інвестиції окупляться. Звісно, неможливо запровадити усе й одразу, тому ми вивчаємо технології та визначаємо пріоритети.
Для впровадження інновацій ми плануємо залучати власні, а також грантові кошти. Для цього моніторимо інформацію про інвестиції і подаємо заявки на участь у цікавих проєктах. Так ми виграли тендер на відбудову багатоповерхівки в Ірпені, яку пошкодили під час бойових дій у місті. Ми вже закінчили роботу і підписуємо документи.
Ще одне джерело інвестицій — бізнес з Європи, Азії, США, які бачить великі можливості від інвестування у відбудову України та готовий фінансувати різні проєкти.
Нещодавно ми провели переговори з представником інвестора з Греції. Партнер готовий почати роботи після закінчення активних бойових дій, а поки вивчає український ринок і проводить підготовчу роботу. Його цікавить широкий спектр напрямів діяльності: від будівництва заводів з виробництва будівельних матеріалів — до зведення котеджів і доріг.
Prof Build: Будівництво вважається чоловічою сферою, а у 90-х — поготів. Поділитеся з колегами-жінками лайфхаками з «виживання»?
- Дійсно було дуже непросто. Коли я, 25-річна, представлялась директором будівельної компанії, то бачила на обличчях чоловіків скептичні посмішки, їх цікавило, хто за мною «стоїть» — батько, коханець... Хтось вірив, що я працюю самостійно, але більшість — перевіряли.
Одного разу мене викликав керівник служби безпеки фінансової установи, де ми працювали генпідрядником, і сказав: «Я не знаю, як вести справи з молодою жінкою «без чоловічого супроводу. Хіба таке буває?». Я запропонувала це перевірити — і ми успішно співпрацювали кілька років.
Звісно, якісь проєкти я втрачала, оскільки розуміла, що основні питання доведеться вирішувати на рівні «баня-сауна». Такий варіант не для мене. Я розраховувала лише на замовників, які готові були сприймати мене як чесного, порядного та кваліфікованого підрядника. Зробивши акцент на цих принципах, через певний час я працювала здебільшого за рекомендацією вдячних клієнтів.
Читайте також: Олександр Тигов: «Ми не просто будуємо, а створюємо простір для тих, хто обирає якість, гармонію і життя в єдності з природою»
Prof Build: Які інші особисті принципи мали вплив на формування компанії?
- У будь-якій галузі дуже важливо створити імідж і підтримувати ділову репутацію. Нині є багато коучів, які можуть навчити та підказати, і помічників, які це робитимуть. Але 35 років тому я керувалася інтуїцією, особистими цінностями та життєвими принципами.
На моє переконання, в основі ділового партнерства мають бути стосунки, побудовані на чесності та довірі. Тому для мене великими тригером є ситуації, коли людина, дивлячись у вічі, обманює або чогось не договорює. Такі стосунки, як правило, одноразові, не залежно від того, особа це чи компанія. Час розставив усе по місцях: тих людей, які непорядно поводились, уже немає на ринку. А ми — розвиваємося, маємо реалізовані об’єкти у десяти регіонах, офіси у Полтаві та Києві.
Стосунки з клієнтами теж мають будуватися на чесності. Я завжди ставлю себе на місце замовника і запитую, чи готова заплатити за роботу заявлену суму. Цей спосіб є одним із інструментів, який дозволяє критично оцінювати свою роботу, виправляти помилки та підвищувати ефективність компанії. Працюючи з командою, я цікавлюсь у колег, чи готові вони віддати гроші за результат своєї роботи. Якщо за наявності очевидних недопрацювань працівник відповідає «так», то він — не наша людина, бо не розділяє цінності компанії.
Prof Build: Нині галузь переживає тотальний дефіцит кадрів. Як змінились критерії компанії у відборі співробітників?
- Головний критерій — це бажання людини працювати у будівельній сфері. Якщо вона приходить на співбесіду із «порожнім» поглядом, нічого не знає про потенційного роботодавця і має завищену самооцінку — це не для мене. Я розумію, що зараз якісний, порядний, чесний людський ресурс — на вагу золота. Якщо людині близька місія і направлення компанії — вона залишається, а колектив допомагає їй освоїтися. Як ні — йде, а я кажу собі: «З вами чи без вас, ми все одно збудуємо цей об’єкт».
Ми постійно шукаємо нові кадри, відкриті до студентів профтехучилищ і вузів. На запрошення міжнародного фонду ми провели для студентів Київського професійного коледжу цивільного будівництва екскурсію на багатоповерхівку в Ірпені, яку відновлювали після обстрілів: ознайомили їх з передовими технологіями термомодернізації фасаду, показали, як війна впливає на інфраструктуру. Серед студентів є достойні кадри, які можна брати на роботу, а ми забезпечимо умови для кар’єри. Для прикладу маємо успішний кейс: головна інженерка компанії прийшла працювати після закінчення університету і має лише один запис у трудовій книжці і дуже підсилила нашу команду.
Читайте також: Інфраструктура довіри: як змінюється культура управління житлом в Україні
Prof Build: Як змінилися підходи щодо мотивації людей в умовах повномасштабної війни?
- Ми завжди старалися покращувати умови праці та підвищувати зарплати, коли є така можливість. А найголовніше — завжди виконуємо обіцяне: якщо працівник якісно та вчасно виконав роботу, то він гарантовано отримує розрахунок у повному обсязі.
Після 24 лютого 2022 року компанія зосередила зусилля на забезпеченні базових потреб працівників — захисті та комфортні. Ми вчасно виплачували зарплатню, не зважаючи на те, де перебували працівники — виїхали, в окупації чи продовжували працювали. Під час блекауту люди отримували гарячі обіди за рахунок компанії, могли обігрітися та скористатися водою у достатній кількості.
Наразі важливіша емоційна підтримка. Я розумію, наскільки складно мотивувати людей після безсонних ночей через обстріли, перебування в укритті, напруження і тривог. Коли людина приходить на роботу емоційно розбурхана, вона не може працювати з такою ж віддачею, як у нормальному стані. А ми не можемо, як раніше, вимагати від людей залишити усе «домашнє» вдома, не можемо надто тиснути чи перевантажувати, бо ризикуємо залишитися самі. Тому стараємося дотримуватися балансу у вимогах і показувати людям, що вони цінні для компанії, більше уваги приділяємо спілкуванню та навчанню на різних курсах — від надання першої домедичної допомоги до курсів поводження з вибухонебезпечними предметами. Також ми відмовилися від проведення корпоративів і зосередилися на допомозі захисникам.
У мене — прекрасна команда, я захоплююсь нашими чоловіками та жінками і намагаюсь їх всіляко підтримати. У людей була можливість виїхати за кордон і жити на соцдопомогу. Але усі залишилися в Україні і старанно працюють, якщо треба — затримуються на об’єкті допізна чи виходять у вихідні дні. Робота допомагає їм впоратися з негативними емоціями. Заради них ми готові брати більше проєктів з будівництва і навіть ремонту квартир та будинків, головне — забезпечити людей роботою і зберегти команду.
Читайте також: Сучасні рішення з турецькою точністю: досвід PARGET MAKINA
Prof Build: Бути лідеркою, керівницею — це не лише про кар’єру чи статус, а й про вплив на зміни в суспільстві. Ви замислювалися над політичною кар’єрою?
- Певний час тому мені пропонували зайнятися політикою. Я серйозно роздумувала над цим питанням і обрала бізнес — у сфері, де маю досвід і натхнення до роботи. Моя ціль — створювати, будувати, впроваджувати інновації, які змінять життя на краще. Моя місія — бути відкритою до людей, надаючи їм якісні послуги і сервіс, що сприяють їхньому добробуту. Я принесу більше користі, долучаючись до реалізації проєктів з міжнародними інвестиціями та впроваджуючи інноваційні рішення на сучасні виклики — наприклад, проєктування та будівництво бомбосховищ, комерційних будівель і приватного житла. Я відкрита до будь-якого партнерства на порядних умовах. Мені комфортно зустрічатися з будь-ким із замовників, адже я впевнена у якості нашої роботи.
Prof Build: Ваша діяльність має багатогранний ефект: на тлі руйнувань ви створює, даєте людям надію на майбутнє, стимулює їх повертатися з-за кордону. Це надихає, але водночас виснажує.
- Коли у родині хтось захворів чи потрапив у біду, невже інший член сім’ї скаже: «Вибач, я поживу в іншому місці чи відпочину, а коли ти вирішиш проблему, то повернусь»? Я сприймаю Україну, як сім’ю, у нашій великій родині — серйозна біда і нам треба вистояти.
Мої друзі та знайомі багато разів пропонували мені виїхати за кордон — під час Революції гідності, після повномасштабного вторгнення. Але я навіть не розглядала ці варіанти, бо знаю, що не зможу жити деінде, окрім України. Я не звикну до чужого менталітету, сервісу, кухні, мови і на кожному кроці вмикатимуться подразники. На мою думку, у Європі є лише одна перевага — там тихо, не падають бомби. Але переваги в Україні мають зовсім іншу цінність, бо тут — родина, команда і замовники, які вкладають кошти у майбутнє. Коли усі близькі люди тут, у мене немає права опускати руки. Зараз такий період, що кожен має бути там, де потрібен, а не де хочеться чи комфортніше.
Сім’я розділяє мої цінності. Свого часу я агітувала доньку виїхати за кордон, а у відповідь вона запитала, чому я її виганяю з дому. Мені стало дуже соромно, адже я змушувала її до кроку, на який сама емоційно не готова. Я пригадала, як мені було боляче, коли батько купив квиток «Тбілісі — Харків» в один кінець, і через що довелося пройти, пристосовуючись до життя у суспільстві з іншим менталітетом, сімейними принципами.
Зараз я отримую величезний заряд енергії від колег — власників бізнесів, а їхні інновації та досягнення спонукають мене до дій. Іноді просто сидимо за тихою розмовою, у певні моменти — це найкраще підбадьорює.
Читайте також: Павло Качур: Цементна галузь більше працює «на виживання», ніж на розвиток
Prof Build: Як Вам вдається працювати у шаленому темпі і залишатись близькою з родиною?
- Моя донька була ще зовсім малою, коли я формувала бізнес. Одного разу я повернулася з чергового відрядження вночі, а донька сіла у крісло навпроти мене і сказала, що дуже скучила і не ляже спати, поки ми не поспілкуємось. Тоді я зрозуміла, що можу втратити її, мені стало дуже соромно і боляче. Та нічна розмова змінила наші стосунки: ми почали багато розмовляти, стали подругами і домовились, що донька завжди про все мені розповідатиме. Моя донька — дуже мудра людина, вона має об’єктивний погляд на людей, ситуації, позиції, факти. Ще студенткою університету вона допомогла мені створити київську філію: зустрічалася з замовниками, перевіряла будівельників і партнерів. Зараз донька разом із чоловіком виховують трирічного сина. Мені поталанило, що вона вибрала мене.
Моя сестра допомагає зі справами у Полтаві. Коли хтось із нас називає код «911» — інша поспішає на допомогу.
Сім’я — це про безцінне: довіру, співпереживання і підтримку, про розділення радості за досягнення. Це моє розуміння родини, яке я перейняла від батьків у Грузії. Але Україну я дуже люблю і бачу своє майбутнє лише тут.