Сучасний термін «кераміка» походить від старогрецького слова «керамейя», що означає «мистецтво виготовлення виробів з глини». Бездоганно оволоділа цим мистецтвом компанія з одноіменною назвою «Керамейя», яка випускає клінкерну керамічну цеглу, клінкерну керамічну бруківку і поризовані керамічні блоки. За 10 років успішної діяльності компанія завоювала довіру не лише українського, а й вимогливого іноземного споживача високоякісною продукцією за доступною ціною. Генеральний директор ТОВ «Керамейя» Іван Телющенко розповів про конкуренцію на українському та закордонному ринках, окреслив основні проблеми, що стоять перед українськими виробниками, а також поділився досвідом у сфері енергозбереження та амбітними планами завоювання європейського споживача.
– Нині на ринку з’являються сучасні інноваційні будматеріали, однак цегла завжди була й досі є одним із найпоширеніших та найбільш затребуваних будівельних матеріалів. Іване Федоровичу, розкажіть, будь ласка, що є основними перевагами Вашої продукції?
Такі популярні сьогодні інноваційні ерзац-продукти ніколи не замінять класичний клінкер. Справжні професіонали віддають перевагу кераміці, а не матеріалам-замінникам, яківитягують з кишені власника значно більше коштів. Ті, хто вже переступив межу споживчої культури, знають, що продукція заводу «Керамейя» стоїть на одному щаблі з європейською як за міцністю, так і за асортиментом. А її якістьпідтверджено Сертифікатом відповідності нормам ЄС. Наразі ми експортуємо продукцію до Білорусі, Росії, Казахстану, Литви, Польщі, Німеччини, Молдови, Румунії.
– Чи застосовуєте досвід та напрацювання європейських країн?Чи залучаєте до роботи іноземних фахівців?
Звісно ж використання практичного досвіду провідних виробників аналогічної продукціїпосприяли розвитку нашої компанії. Ми регулярно відвідуємо профільні виставки у Мюнхені та Ріміні, спілкуємося з колегами, здійснюємо візити на аналогічні підприємства. Наразі працюємо за програмою консультування ЄБРР, згідно з якою нам допомагають вдосконалюватися провідні іноземні експерти галузі.
– Як Ви оцінюєте рівень конкурентоспроможної вітчизняної продукції на європейських ринках?
Конкуренція на європейських ринках для нашого профілю значна, оскільки клінкерна цегла прийшла до нас саме із Західної Європи. Завойовуючи ринок Польщі, Німеччини, нам доводиться конкурувати з брендовими потужними гравцями, які в цій галузі понад 100 років. Однак ми переконані, що маємо реальні перспективи. Наше завдання полягає в тому, щоб запропонувати продукти, які не мають точних аналогів у конкурентів. Тож «Керамейя» має чим здивувати своїх споживачів.
– Нам відомо, що компанія дбає не лише про якість продукції, а й скорочення споживання енергоресурсів. Поділіться, будь-ласка, досвідом у цьому напрямі.
Питанням енергоефективності та енергозаміщення ми приділяємо значну увагу. Першим позитивним досвідом було встановлення (замість газових) у 2014 році твердопаливних котлів на біопаливі (щепа), завдяки яким опалюються побутові та адміністративні приміщення. Подрібнюючи викорчовані навколо заводу чагарники на щепу, отримуємо безкоштовне паливо, яке знаходимо практично під ногами. У 2015 році на одній з тунельних печей ми здійснили модернізацію в технологічному процесі випалу продукції з метою заміщення газу альтернативними джерелами енергії ‒ пелетами. Економія при цьому складає 800–900 тис. грн./міс. Проект окупився за 1,5 місяці. Не споживаємо газ і для підігріву води для побутових потреб. Враховуючи те, що значна частина тепла після сушіння цегли втрачається, ми змонтували теплообмінники, за допомогою яких нагрівається вода.
– На Ваш погляд, чи достатньо заходів здійснює Уряд нашої країни у питаннях енергоефективності?
Відверто кажучи, практично нічого не робилося всіма попередніми урядами і, на мій погляд, дуже мало робиться й нинішнім. Чому? Відповідь проста –половина депутатів ВР пов’язані з газовим бізнесом. Прямо чи опосередковано. Це абсолютно відомі факти з офіційних засобів масової інформації. Тому сьогоднішньому Уряду протистоїть могутнє газове лоббі, яке використовує весь свій потенціал впливу та мотивації стосовно опонентів. Моє ж розуміння цієї проблеми базується на здоровому глузді та елементарній логіці. Не може газ в одній і тій же трубі мати різну ціну! Якщо необхідна допомога малозабезпеченим, то вона повинна робитися адресно й грошима. І лімітовано, бо в нашій «кумедній» програмі турботи про бідних нерідко зустрічаються такі, що отримують субсидії для опалення будинку 250 кв. м і більше. А що робити з тими, хто взагалі не має газового опалення? Так тільки зростає кількість малозабезпечених, адже субсидії – це гроші платників податків та виробничників, які за газ сплачують завищену ціну, компенсуючи низьку. Тому тим, хто здатний думати і не бути байдужим, – все абсолютно зрозуміло. Це очевидна корупційна складова, з якої «годується» багато охочих. Вимиваючи бюджетні кошти по кишенях, вони залишають недофінансованими такі сфери відповідальності держави, як медицина, освіта та інші.
– Як Ви вважаєте, яким чином це можна змінити?
Дуже просто. Запровадити хоча б досвід найближчих сусідів ‒ Польщі, а ще наочніше – Литви. Вони давно зрозуміли: газ ‒ це інструмент політичного тиску, що робить глобальних споживачів залежними від безальтернативного постачальника. Наша енергетична незалежність, як сказав мій добрий знайомий, – росте вздовж доріг. Подивіться, скільки «безхазяйних» чагарників навкруги… Є доступні технології спалювання їх у твердопаливних котлах для отримання того ж результату, який ми маємо й від спалювання газу. А скільки агровідходів вивозиться в яри та лісосмуги!? Це також висококалорійне паливо. Це очевидні та зрозумілі речі, в тому числі й для тих, хто повинен займатися цим на державному рівні.
– Іване Федоровичу, назвіть галузеві проблеми, котрі нині найбільше турбують українських виробників? Які шляхи їх вирішення Ви вбачаєте?
Якщо стосовно галузі будівельних матеріалів, то головна проблема спостерігається у скороченні обсягів будівництва в Україні. Це вже втрачені або майже втрачені значні площі ринків збуту в Криму, частково на Донбасі, в Росії. Для вирішення цієї проблеми насамперед необхідно припинити стагнацію в економіці України; вести результативну, а не декларативну боротьбу з корупцією; спростити, а в більшості випадків і повністю ліквідувати невиправдану кількість дозвільних систем та структур. Чого тільки вартує отримання ліцензії на право користування на перший погляд доступним матеріалом, як пісок або глина для виробництва цегли! Порядок такий же, як і при отриманні права на розробку родовища вугілля чи залізної руди. Все робиться невиправдано повільно. І це в той час, коли йде війна, коли вкрай необхідні хоча б якісь знаки позитивного зрушення для суспільства, яке вже втомилося та втрачає надію. Так само, як втрачають віру в Україну й потенційні інвестори та міжнародна спільнота.
– Чи вплинула економічна криза на діяльність Вашого підприємства?
Безумовно, як і багато інших підприємств, ми відчули на собі вплив негативних подій, що відбуваються в країні. Однак криза ‒ це не лише проблеми й негаразди, а й нові можливості, стимул для розвитку. Тому, характеризуючи нашу роботу на сьогоднішній день, можу сказати: розвиваємося всупереч усьому.