У першій частині ексклюзивного інтерв’ю для ProfBuild Михайло Орленко, виконавчий директор Асоціації «Українські виробники світлопрозорих конструкцій» розповів про перезапуск профільного об’єднання, створення професійних стандартів для монтажників і головні виклики галузі.
У другій частині розмови ми сфокусувалися на питаннях потенціалу внутрішнього ринку та експортному потенціалі українських виробників, нішевих сегментах і нових можливостях для галузі.
ProfBuild: Пане Михайле, окрім дефіциту кадрів, які ще системні виклики озвучив бізнес під час вашого опитування учасників Асоціації?
— Другою ключовою «больовою точкою» є суттєве скорочення обсягів споживання вікон на внутрішньому ринку під час повномасштабної війни.
За оцінками учасників ринку, у 2022 році галузь виготовляла близько 5 млн вікон, а зараз внутрішній ринок споживає не більше 4 млн. До повномасштабної війни потенціал українського ринку оцінювався приблизно у 8 млн вікон на рік. Ця динаміка зумовлена низкою об’єктивних причин: тимчасова втрата територій, вимушена еміграція мільйонів українців, загальне погіршення економічної ситуації та зниження платоспроможності населення.
Зважаючи на поточні реалії, вихід для вітчизняних підприємств — розширювати географію продажів та виходити на зовнішні ринки. Саме експортна складова дозволить завантажити виробництва та збільшити випуск продукції.
Польща для нас — дуже показовий приклад. За даними WITS / UN Comtrade, у 2024 році Польща була найбільшим світовим експортером пластикових дверей, вікон і рам за товарною позицією HS 392520 — її експорт становив понад 2,2 млрд доларів США. Україна за тією ж позицією у 2024 році експортувала продукції приблизно на 40,6 млн доларів, тоді як у 2023 році — на 32,3 млн доларів. Масштаби поки що неспівставні з польськими, однак Україна вже має зростання і реальний фундамент для системної експортної стратегії.
Тому стратегічне завдання Асоціації — допомогти нашим компаніям інтегруватися у світовий ринок. Перший вагомий крок ми вже зробили: у березні представили українську віконну галузь на міжнародній профільній виставці FENSTERBAU FRONTALE у Нюрнберзі.
Читайте також: Олена Дмітрієва: «Енергокредитування сьогодні — це не лише фінансовий інструмент, а й питання стійкості бізнесу та країни»
ProfBuild: Це був перший досвід презентації вітчизняного ринку на такому високому міжнародному рівні. Як саме Україна заявила про себе?
— Це була справді історична подія, адже за понад 30 років існування українського ринку світлопрозорих конструкцій країна вперше була представлена єдиним національним стендом. Спільний бренд української галузі презентували три компанії-учасниці Асоціації: Viknar’off, «Екран-ВікноСвіт» та BARKS.
FENSTERBAU FRONTALE є однією з ключових світових точок зустрічі професійної спільноти у сфері вікон, дверей і фасадів. У 2026 році разом із HOLZ-HANDWERK вона зібрала 1 022 експоненти з 47 країн і близько 75 000 професійних відвідувачів зі 117 країн.
Для нас було принципово важливо отримати сильну локацію для українського стенду. У результаті нам вдалося зайняти одне з ключових місць в одному з ключових павільйонів виставки. У міжнародному виставковому форматі розташування стенду має першочергове значення: саме воно визначає видимість експозиції, інтенсивність потоку відвідувачів і кількість якісних контактів. Тому вибір локації був для нас стратегічним рішенням, від якого значною мірою залежав успіх першої національної презентації української віконної галузі на FENSTERBAU FRONTALE.
Наш розрахунок виявився правильним. Продумана концепція, виграшне розташування та ключовий павільйон зробили український стенд помітною точкою для іноземних партнерів і українських фахівців, які перебувають за кордоном. Нам вдалося продемонструвати, що українські виробники готові говорити з міжнародним ринком системно, професійно і в межах єдиного галузевого представлення.
Ми вже забронювали цю ж ключову локацію на виставку у 2028 році. Паралельно Асоціація аналізує інші провідні світові майданчики, щоб послідовно просувати бренд українського вікна на міжнародній арені.
ProfBuild: Які перші підсумки можна підбити після виставки в Нюрнберзі?
— Наразі наші компанії-участники активно опрацьовують контакти, отримані під час заходу. Укладання міжнародних контрактів потребує часу, тому комерційний ефект коректно оцінювати через певний період після виставки. Ми плануємо провести внутрішнє опитування учасників, щоб точно визначити практичні результати цієї поїздки.
Для нас важливо, що Україна починає вибудовувати системну експортну присутність. Польща в цьому сенсі є конкурентним орієнтиром і практичним прикладом того, як галузь будівельної столярки може стати помітним експортним напрямом країни. Ми маємо вчитися на цьому досвіді й формувати власну проактивну, довгострокову та партнерську експортну стратегію.
Читайте також: Оксана Кулагіна: «Простір, за який відповідаєш»
ProfBuild: Чи передбачає ваша стратегія просування цінову конкуренцію для завоювання європейського ринку?
— Цінова конкурентоспроможність на стартовому етапі справді є одним із факторів, який допомагає українським виробникам заходити на європейський ринок. Але важливо не плутати це з довгостроковою стратегією.
Конкурувати роками лише за рахунок нижчої ціни неможливо і небезпечно для бізнесу. Низька маржинальність позбавляє компанії прибутку, а отже, не дає можливості інвестувати в розвиток, модернізацію, нові технології та сервіс. Тому критично важливо перейти до наступного етапу — закріплення на ринку через якість, стабільність поставок, бездоганний сервіс, чітку логістику, інновації та довіру до українського виробника.
ProfBuild: Які саме категорії продуктів найбільше цікавлять іноземних замовників і чи відповідає якість українських вікон стандартам ЄС?
— Багато українських виробників уже працюють на сучасних європейських комплектуючих, використовують технології, аналогічні тим, що застосовуються в країнах ЄС, і проходять необхідні процедури сертифікації для експортних ринків. Українська продукція може конкурувати за якістю, гнучкістю виробництва, сервісом, швидкістю реагування на запити клієнтів і ціною.
Водночас ми повинні дуже чітко розуміти: європейський ринок вимагає більше, ніж якісний продукт. Потрібні стандарти, оцінка відповідності, технічна документація, відповідальність виробника, сталість процесів і довіра до системи контролю якості.
У цьому контексті для України важливою є Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції між Україною та ЄС — ACAA, або так званий «промисловий безвіз». Але тут треба бути коректними: перші пріоритетні сектори ACAA стосуються низьковольтного електричного обладнання, електромагнітної сумісності обладнання та машин. Для нашої галузі ACAA важлива насамперед як частина ширшого процесу гармонізації технічного регулювання України з ЄС. А ключовими для експорту вікон, дверей і фасадів залишаються галузеві стандарти, сертифікація, оцінка відповідності та визнання процедур на конкретних європейських ринках.
ProfBuild: Попри активну фазу війни, Україна готується до масштабної відбудови. Чи вистачить у галузі потужностей для швидкого нарощування обсягів виробництва?
— Для відбудови важливі верстати, обладнання, організація виробництва і кадровий ресурс. За оцінками учасників ринку, виробничі потужності української галузі можуть бути швидко нарощені у разі зростання попиту. До повномасштабної війни ринок міг виготовляти близько 8 млн вікон на рік. Частина цих потужностей збережена, частина може бути дозавантажена, а за потреби виробники здатні організовувати роботу у дві-три зміни.
Головний ризик ми бачимо у кадровому забезпеченні монтажу. Основне питання — хто саме встановлюватиме нові конструкції? Після виготовлення й доставки вікон на об’єкт починається вирішальний етап — монтаж. Якість відбудови залежатиме від того, чи буде достатньо кваліфікованих монтажників, здатних правильно встановити конструкції відповідно до сучасних вимог енергоефективності, безпеки та довговічності.
ProfBuild: На тлі кадрового голоду в експертних колах точаться дискусії щодо залучення іноземної робочої сили. Як ви та учасники Асоціації ставитеся до такої ініціативи?
— Ми реалістично оцінюємо ситуацію і розуміємо, що без зовнішнього трудового ресурсу Україні може бути дуже складно реалізувати масштабні завдання відбудови та розвитку. Особливо це стосується професій, де людина має фізично працювати на виробництві чи будівельному майданчику.
Водночас цей процес не повинен бути хаотичним. Потрібна національна стратегія залучення зовнішнього трудового ресурсу на рівні держави: визначення цільових країн, двосторонні угоди, зрозумілі правила отримання дозволів на роботу, система адаптації, вивчення мови та культури. Така програма дала б бізнесу легітимний, прозорий і прогнозований інструмент.
Поки системного підходу немає, бізнес шукатиме рішення самостійно. Це прагматична логіка: якщо виробнику чи забудовнику критично потрібні люди, він буде шукати ресурс там, де він є. Оскільки проблема спільна для всього будівельного сектору, профільні асоціації мають об’єднати зусилля і стимулювати владу до спільної розробки такої стратегії.
Якщо ж повернутися до нашої безпосередньої сфери впливу, то ми готові активно боротися за українську молодь. І робимо це через створення навчально-практичних центрів, популяризацію будівельних професій та демонстрацію їхніх реальних перспектив. У цьому напрямі ми вже конкуруємо за молоду аудиторію з іншими суміжними галузями: за останні роки запустилися проєкти компаній Sika, Geberit, Baumit, Panasonic та інших, які також інвестують у підготовку професійних кадрів.
Весь прогресивний бізнес розуміє: забезпечення себе людським ресурсом — це ключова умова виживання. Тому проблеми виготовлення вікон в Україні немає — є велике питання, хто їх якісно встановлюватиме.
Читайте також: Марина Величко: «Наше завдання — зробити нову якість житлового середовища стандартом відбудови»
ProfBuild: Очевидно, є проблеми, до яких Асоціація поки що не може підступитися через обмеженість внутрішніх ресурсів. Який біль галузі наразі є найбільш масштабним?
— Справді, у нас є системна проблема, яка потребує значних ресурсів. Оскільки Україна рухається до Європейського Союзу, ми маємо повноцінно інтегрувати європейську базу стандартів у наше законодавство і практику.
У 2022 році Національний орган стандартизації зробив важливий крок — було прийнято значний масив європейських стандартів. Але фактична імплементація — це значно більше, ніж зміна позначення на ДСТУ EN. Потрібні переклади, адаптація, професійне обговорення, робота технічних комітетів, роз’яснення для бізнесу та навчальних закладів.
Європейська модель передбачає активну роль профільних технічних комітетів та галузевих асоціацій. Саме вони допомагають оновлювати нормативну базу, аналізувати зміни, готувати пропозиції та пояснювати бізнесу, як працювати за новими правилами. В Україні ця робота потребує відновлення, систематизації та фінансування.
Адаптація і переклад стандартів — наш наступний стратегічний пріоритет. Це безпосередньо впливає на якість продукції, культуру монтажу, енергоефективність, безпеку та експортний потенціал українських виробників.
ProfBuild: Якщо говорити про матеріальне забезпечення галузі: яка ситуація з компонентами для виробництва? Що з комплектуючих виготовляється в Україні, а де ми залежні від імпорту та чи є загроза дефіциту сировини?
— Критичного дефіциту сировини на ринку наразі немає. Якщо розглядати пластиковий сегмент, то базовим елементом є ПВХ-профіль, який виготовляється з ПВХ-смоли. Ця сировина має нафтову складову, тому світове зростання цін на нафту впливає і на паливо, і на собівартість вікон. Проте у виробників ПВХ-профілів логістичні ланцюжки постачання сировини загалом налагоджені.
До повномасштабної війни в Україні працював власний виробник ПВХ-смол — «Карпатнафтохім». Зараз ситуація навколо підприємства складна, і для ринку було б стратегічно важливо відновити внутрішнє виробництво цієї ключової сировини в Україні.
У сегменті готового ПВХ-профілю Україна має власних сильних виробників, зокрема компанію «Міропласт» із торговою маркою WDS, а більшість європейський лідерів також мають виробничі потужності в Україні (Profine, VEKA)
Друга важлива складова — фурнітура. Тут Україна також має потужного власного виробника — компанію AXOR. Поруч із українськими виробниками на ринку представлені провідні німецькі та австрійські бренди, зокрема Winkhaus, SIEGENIA, MACO та GU. У цьому напрямі ситуація є стабільною.
Третій базовий елемент — скло. Раніше в Україні працював склозавод у Лисичанську, але зараз флоат-скло в Україну переважно імпортується з Туреччини та країн ЄС. Водночас в Україні реалізується проєкт NovaSklo — будівництво сучасного заводу з виробництва флоат-скла у Київській області. За повідомленнями Мінекономіки та IFC, завершення будівництва планується до 2028 року, а орієнтовний обсяг інвестицій становить близько 250 млн євро.
За ключовими комплектуючими ми маємо власних виробників і налагоджені імпортні канали. Головне завдання — посилювати локалізацію там, де це економічно та стратегічно доцільно.
ProfBuild: Якщо за більшістю базових матеріалів позиції українських виробників міцні, то яка ситуація в окремих нішевих сегментах? Зокрема, що зараз відбувається з ринком дерев’яних вікон?
— Дерев’яні вікна — це приклад того, як можна мати історично сильний сегмент і поступово його втратити. У радянські часи ринок світлопрозорих конструкцій фактично починався саме з дерева. Сьогодні ж, за оцінками учасників ринку, частка дерев’яних вікон в Україні становить менше 1%. Культури споживання дерев’яних вікон у нас майже не залишилося, тоді як у багатьох країнах ЄС цей сегмент має значно помітнішу частку.
Звісно, це питання насамперед до самого бізнесу — як компанії позиціонують, розвивають і продають свій продукт. Проте ми в Асоціації вже думаємо над інструментами популяризації цієї теми, тим паче, що серед наших учасників є виробники дерев’яних конструкцій — компанії «Квін-Свіг» та «Екран».
На моє переконання, цей сегмент незаслужено забутий. Деревина — це відновлюваний екологічний матеріал, який має свою естетику, архітектурну цінність і потенціал у преміальних та реставраційних проєктах. З огляду на європейські екологічні тренди дерев’яне вікно має шанс повернутися в український професійний дискурс.
Читайте також: Тетяна Вороніна: Вертикальна мобільність як новий стандарт якості міста
ProfBuild: Чому, на вашу думку, стався такий радикальний перекіс у бік пластику та чим зумовлений цей тривалий спад у дерев’яному секторі?
— Технологія металопластикових вікон прийшла до нас із Німеччини, де вона успішно розвивалася ще з 1960-х років. Тобто європейці пройшли етап технологічних помилок і вдосконалили продукт. У 1990-х український бізнес отримав ПВХ уже як готову, технологічно відпрацьовану систему. Якщо виробник бере технічну документацію і чітко дотримується технологічних карт, він отримує прогнозований результат.
Із сучасними дерев’яними євровікнами ситуація склалася інакше. Дерево — живий матеріал, який потребує суворого дотримання багатьох специфічних процесів: від правильного сушіння та підготовки сировини до лакофарбового покриття й захисту від зовнішнього середовища. На початкових етапах українські підприємства проходили цей шлях переважно самостійно, і готових технологічних рішень «під ключ» на нашому ринку тоді було значно менше.
Це вплинуло на вибір споживача. Пластикове вікно стало масовим, доступним і технологічно зрозумілим продуктом. Сьогодні споживач усе активніше дивиться і в бік алюмінієвих рішень.
Дерево працює у преміальному та індивідуальному сегментах; масовим продуктом воно наразі не є. У дереві можна реалізувати складні архітектурні та дизайнерські рішення, які в пластику технічно неможливі або недоцільні. Це відкриває для виробників цікаві ніші, зокрема реставрацію та збереження історичної спадщини.
ProfBuild: Дерев’яні вікна апріорі є дорожчими за аналоги. Хто сьогодні є їхнім основним замовником в Україні?
— Враховуючи, що частка ринку, за оцінками учасників галузі, становить менше 1%, коло покупців досить вузьке. Дерев’яні вікна сьогодні може дозволити собі переважно сегмент «середній плюс» та преміум-клас. Такі клієнти роблять свій вибір свідомо, орієнтуючись на екологічність, естетику, архітектурну цінність і довговічність.
Якби я безпосередньо розвивав бізнес у дерев’яному сегменті, то зробив би окремий акцент на реставраційних і культурно-спадкових проєктах. У таких проєктах головними критеріями стають автентичність, якість матеріалів і відповідність вимогам збереження культурної спадщини; мінімальна ціна відходить на другий план.
В історичних будівлях за визначенням не може бути випадкового підходу до світлопрозорих конструкцій. Там важливі енергоефективність, матеріал, зовнішній вигляд, технологія виготовлення та повага до архітектурного контексту. Це може бути перспективною нішею для українських виробників дерев’яних вікон.
ProfBuild: Пане Михайле, дякуємо за змістовну розмову. Бажаємо здійснення усіх планів!