Інститут інноваційної освіти КНУБА — один із наймолодших підрозділів університету, який формує нову модель вищої освіти в умовах війни, цифровізації та дефіциту кадрів.
Про місію закладу, співпрацю з бізнесом, дуальну освіту, безбар’єрність і плани на майбутнє розповів директор Інституту Олександр Самойлов — в інтерв'ю виданню Prof Build.
Prof Build: Пане Олександре, Інститут інноваційної освіти — відносно новий підрозділ КНУБА. Чим ІІНО принципово відрізняється від класичних освітніх структур університету?
— Насамперед підходом до здобувачів освіти. Організація і здійснення освітнього процесу в умовах воєнного стану неможливі без швидкої адаптації всіх учасників до динаміки змін — з новими обмеженнями та вимогами.
Зокрема, стало зрозуміло, що найбільшої уваги в напрямі підвищення якості освітнього процесу в Інституті потребує мотивація здобувачів освіти до самоорганізації і неформального навчання.
Освітній процес у дистанційному форматі поєднується із синхронною та асинхронною формами навчання, а повноцінний дистанційний формат забезпечують навчальні платформи Moodle та Google Classroom. У цих системах науково-педагогічні працівники повністю забезпечують здобувачів освіти навчально-методичними та інформаційними матеріалами, необхідними для опанування дисциплін.
Кожен здобувач освіти через корпоративну пошту Інституту має доступ 24/7 до навчальних платформ і навчальних курсів. Цей формат довів свою ефективність в умовах систематичних відключень електроенергії.
Також здійснюється моніторинг освітнього процесу в дистанційному режимі та стану внесення інформації про результати навчання в автоматизовану систему управління освітнім процесом.
Prof Build: Чому, на вашу думку, молоді фахівці з архітектури та містобудування часто не затримуються у професії після випуску?
— В Україні давно існує системна проблема: роботодавці шукають архітекторів і містобудівників із досвідом роботи, але випускники цього досвіду не мають.
Водночас далеко не всі компанії готові платити молодим спеціалістам конкурентну заробітну плату. Часто йдеться про дохід, який не дозволяє закрити базові життєві потреби.
Prof Build: Як повномасштабна війна вплинула на фокус роботи Інституту?
— Цікаво, що наразі вступники хочуть поєднувати навчання за кількома спеціальностями. Зокрема, вступаючи на технічну спеціальність, вони обирають ще управлінську – менеджмент.
Читайте також: Максим Потюк: «Напівзаходи сьогодні — це законсервоване відставання завтра»
Prof Build: А який сьогодні інтерес до спеціальностей будівельної галузі?
— Якщо говорити мовою цифр, то наразі в Інституті навчаються 2 тис. студентів. З-поміж спеціальностей у пріоритеті залишаються «Архітектура та містобудування» і «Будівництво та цивільна інженерія», які разом становлять 80% усього контингенту.
Попит на освіту в Інституті зумовлений постійним моніторингом та вдосконаленням освітніх програм, що дають не тільки теоретичні знання, а й практичні навички, адаптовані до сучасних вимог ринку праці.
Інститут починав свою діяльність як «друга вища освіта», тому на другому (магістерському) рівні спостерігається тенденція, коли вступники — фахівці-практики отримують другу вищу освіту, необхідну для професійної діяльності. Вони мотивовані й розуміють, навіщо навчаються, і з ними справді приємно працювати.
Prof Build: Як Інституту вдається залишатися конкурентоспроможним без державного фінансування?
— Ми є закладом вищої освіти державної форми власності, але фактично функціонуємо за рахунок власних надходжень. Державного фінансування ми не отримуємо, тож змушені самостійно вибудовувати ефективну і гнучку модель роботи.
Наразі в Інституті створено п’ять консультаційних центрів, головною метою яких є консультації щодо Інституту, його спеціальностей (освітніх програм). Також надається допомога під час реєстрації особистого електронного кабінету, подання заяв. Наразі плануємо збільшити мережу консультаційних центрів.
За попередній рік ми відкрили кілька нових курсів із фахових знань, які затребувані на ринку праці. Зокрема, є курси для підвищення кваліфікації архітекторів і геодезистів.
З початку 2026 року запроваджено ще два курси: з безбар’єрності та з пожежної безпеки — для людей, які працюють в умовах підвищеної небезпеки, наприклад зварювальників (програму вже погоджено з ДСНС).
Наразі Інститут працює за двома програмами: Мінветеранів, що передбачає 100% компенсацію вартості контрактного навчання за попередній рік для дітей ветеранів, і з Державною службою зайнятості за ваучером, який надається згідно з «Переліком професій та спеціальностей для навчання».
Prof Build: Яким чином Інститут розвиває напрям безбар’єрності?
— Ми приділяємо цьому питанню значну увагу. Торік адаптували будівлю Інституту для маломобільних людей: встановили пандус на першому поверсі, розмістили таблички з шрифтом Брайля, облаштували санвузли та входи в кабінети згідно з вимогами.
Також оновили аудиторію для проведення іспитів на визначення рівня володіння державною мовою, яка відповідає вимогам безбар’єрності й доступності та має автономну систему резервного живлення.
Тобто ми готові й надалі забезпечувати навчання людям з інвалідністю і маємо для них спеціально облаштовані місця для лекцій та практичних занять.
Цього року ми подали програму з безбар’єрності на затвердження до Мінрозвитку і плануємо відкрити курс фахівця з безбар’єрності. Його випускники зможуть інспектувати будівлі на доступність, працювати в громадах, будівельних компаніях, громадських організаціях — тобто за фахом, якого потребує ринок праці.
Серед ключових планів — подальша адаптація будівлі Інституту, зокрема встановлення пандуса біля під’їзду, облаштування паркувальних місць для людей з інвалідністю, розміщення кнопки доступу з центрального входу тощо. Також плануємо розширити програми для фахівців, які працюють у складних і небезпечних умовах.
Читайте також: Олексій Дніпров: "Еліту інженерної галузі формує КНУБА"
Prof Build: Як співпраця з бізнесом впливає на зміст освітніх програм?
— Один із прикладів відповіді на запит ринку — це навчання спеціалістів із цивільного захисту. Так, у Державних будівельних нормах досі фігурують водопінні вогнегасники, але на практиці їх уже не використовують — зараз застосовують порошкові та вуглекислотні.
Ми оперативно відреагували на цю невідповідність і запустили окремий курс, підготовлений з урахуванням реальних потреб галузі.
Інститут також активно співпрацює з девелоперами.
Prof Build: Тобто йдеться не лише про культуру будівництва, а й про культуру управління проєктами та соціальну відповідальність бізнесу?
— Безумовно. Показовий приклад співпраці Інституту з бізнесом — одеська компанія «Гефест». Попри постійні обстріли, у них сьогодні вдвічі більше земельних ділянок під забудову, ніж у 2022 році. Вони створюють нові робочі місця, реалізують масштабні проєкти, зокрема будівництво Hilton, і при цьому чітко виконують зобов’язання перед інвесторами.
Це і є нова культура бізнесу — тримати слово. Проєкти не змінюються в процесі реалізації, а відповідальність формується на рівні власника компанії.
Коли я поцікавився в одного із забудовників його планами на майбутнє, то він впевнено відповів, що бачить Україну сильною і перспективною, хоче жити та працювати тут і цінує кожного співробітника.
Саме такий бізнес формує культуру управління проєктами та соціальної відповідальності. Ми свідомо співпрацюємо з тими партнерами, які поділяють цінності відповідальності, прозорості й довгострокового мислення. Для нас важливо, щоб бізнес був не просто роботодавцем або майданчиком для практики, а партнером у формуванні нової професійної культури.
Ми самі формуємо нову реальність, і нас справді можна назвати першопрохідцями. Моє завдання як керівника — максимально ефективно використати цей складний час, щоб адаптувати навчальний процес і сам Інститут до викликів воєнного та повоєнного періоду. Зокрема — для ветеранів і колишніх військовослужбовців, які повертаються до цивільного життя, потребують нової професії, перекваліфікації та безбар’єрного освітнього середовища.
Інститут інноваційної освіти КНУБА є не просто закладом вищої освіти, а простором можливостей, осередком, де поважають людську гідність, цінують досвід, підтримують прагнення до розвитку й формують фахівців, здатних відбудовувати країну.
Саме в цьому я бачу нашу місію — готувати не лише спеціалістів, а й відповідальних професіоналів для майбутньої України.