Застосування високоякісної деревини сталого походження здатне зробити значний внесок у перехід до менш шкідливого для довкілля будівництва.
Деревина як будматеріал має численні переваги: можливість довгостроково поглинати вуглець всередині постійних конструкцій, придатність до вторинної переробки, низький рівень викидів при виробництві, відновлюваність.
Завдяки сучасним розробкам у галузі будівельних технологій застосування деревини можливе навіть при висотному будівництві.
Використання FSC-сертифікованої деревини гарантує етичне походження матеріалу та невиснажливе лісокористування. Цінність сертифікованої деревини визнається міжнародними програмами "зеленого" будівництва, що надає додаткові гарантії інвесторам та сприяє залученню фінансування для проєктів відбудови.
Однак, існують численні бар’єри для широкого впровадження дерев’яного будівництва. На цей звернув увагу Павло Кравець, директор "FSC Україна, пише РrofВuild.
Законодавчі обмеження. Відповідно до законодавства України, деревину не можна використовувати для зведення споруд вище трьох поверхів, а також для будівництва соціальних установ, таких як школи. Наразі деревину дозволяється застосовувати винятково для облицювання таких споруд сайдингом.
"Це ускладнило реалізацію деяких проєктів реконструкції шкіл у стилі NEB (ініціатива Європейського Союзу, спрямована на створення гармонійних, сталих та інклюзивних просторів) у Київській області.
Отримати експериментальний статус для будівельних проєктів, що дасть змогу більше використовувати деревину в конструкціях, поки що складно", – зазначив експерт.
Нормативна база для "зеленого" будівництва. В Україні відсутні чіткі критерії та стандарти "зеленого" будівництва.
Розроблені стратегічні документи України для діалогу з міжнародними стейкхолдерами – декларація Lugano, яка містить розділ про сталий розвиток, і "План відновлення України" – містять загальні зобов’язання щодо сталого розвитку та дотримання кліматичних зобов’язань.
"Зокрема, їм бракує цілей, пов’язаних з використанням деревини та інших біоматеріалів під час відбудови країни", – пояснив пан Павло.
Технічні виклики. Попри високий інтерес українських архітекторів до ключового матеріалу для виробництва багатоповерхових будинків - перехресно ламінованої (поперечно клеєної, CLT) деревини, досвід її використання обмежується невеликою кількістю приватних будинків. "В Україні немає національних стандартів для будівництва із застосуванням CLT, а сам матеріал виробляє лише один завод (CLT Rezult у Коростені). Наразі CLT є доволі дорогим порівняно з розповсюдженим бетоном", – зауважив фахівець.
Серед інших барʼєрів Павло Кравець назвав:
– відсутність лабораторної бази для видачі сертифікатів виробникам будівельної продукції з деревини для підтвердження її відповідності стандартам якості й безпеки та для створення декларацій за новим законом;
– відсутність системи оцінки життєвого циклу будівельних матеріалів та конструкцій. Українські виробники дерев’яних будівельних матеріалів мають підвищити свою спроможність обліковувати життєвий цикл вуглецю для своєї продукції від початку виробництва до демонтажу та утилізації. Наявність такого обліку дасть змогу виробничим компаніям брати участь у діалозі про декарбонізацію будівельного сектору.
Громадське сприйняття. У суспільстві панують стереотипи щодо сучасного дерев'яного будівництва. Дерев'яні будинки сприймаються як недовговічні та пожежонебезпечні. "Першочергове сприйняття дерев'яного будівництва стереотипно пов'язується із заміським відпочинком. Лісову промисловість розглядають як успішну історію експорту, однак рідко пов’язують з відбудовою", – пояснив експерт.