Невідповідність між сучасними вимогами міжнародних партнерів і архаїчною нормативною базою в Україні є одна з найкритичніших проблем, які гальмують підготовку та реалізацію інфраструктурних проєктів в Україні. Таким висновком з РrofВuild поділилася Анна Юрченко, співзасновниця Аналітичного центру We Build Ukraine.
"Компанії, особливо ті, що працюють з іноземними інвесторами чи в рамках міжнародних програм, змушені адаптовувати технічну документацію до реалій, які часто не відповідають жодним сучасним стандартам. Відсутність єдиного уніфікованого переліку вихідних даних для просторового планування створює правову невизначеність і відкриває величезне поле для зловживань", — зазначила вона.
Один із типових прикладів, за словами експертки, є процедура погодження відхилень від будівельних норм.
"Те, що мало би бути формальністю, перетворюється на неформальний процес, у якому нерідко присутній тиск або корупційні ризики", — зауважила вона.
Як зазначила пані Анна, це особливо небезпечно для міжнародних партнерів, які працюють за стандартами прозорості, звичними для ЄС — зокрема, контрактами формату FIDIC, NEC або EPC.
Ще один фундаментальний вузол бар'єрів, про який згадала Анна Юрченко, — це кошторисне ціноутворення.
"Україна досі застосовує «радянські» методики, засновані на нормативно-розрахункових показниках, а не на реальній ринковій вартості. Ці методики не лише неефективні — вони фактично створюють підґрунтя для корупції. Коли вартість матеріалів або робіт визначається не ринком, а застарілою нормою, це або штучно занижує, або завищує кошторис. У підсумку — це спотворює фінансову логіку проєкту, гальмує закупівлі та блокує залучення західних партнерів, які не готові працювати в непрозорому середовищі", — переконана експертка.
Залучення інвестицій, адаптація до європейського ринку та реалізація масштабних інфраструктурних проєктів можливі лише за умови реформування технічного регулювання та перегляду підходів до ціноутворення, підсумувала Анна Юрченко.
Читати інтерв'ю з Анною Юрченко