У 2025 році в Україні, за оцінками компанії Unisolar, понад 75% контрактів на встановлення СЕС та систем накопичення енергії (ESS) — а це в середньому до 400–450 угод сумарно на 2–3 млрд грн, укладаються для комерційних об’єктів. Для малого та середнього бізнесу (МСБ) характерні проєкти 50–300 кВт на дахах, фасадах, навісах і Solar Carports (це передусім магазини, офіси, готелі, склади). Для промисловості — 0,8–2 МВт на дахах і 1–10 МВт на відкритих ділянках (наприклад, логістичні хаби, агрохолдинги, виробничі підприємства).
Як зазначила Тетяна Однорог, засновниця і генеральна директорка Unisolar, у більшості випадків розміщення СЕС заплановане на дахах і зрідка на фасадах будівель. Окрім цього, компанії все частіше розглядають сонячні навіси (Solar Carports) як спосіб збільшити генерацію без зайняття додаткових земельних ділянок.
“Чому навіси набувають все більшої популярності? Тому що їх встановлення не потребує дозволів на будівництво за складністю споруди, а також дають бізнесу подвійний ефект: енергія + затінення / захист автомобілів від ультрафіолету”, — пояснила фахівчиня.
За її твердженням, очікувана питома річна генерація одного кіловата встановлених модулів дорівнює 1000–1200 кВт на рік. При цьому рівень заощаджень становить від 8 тис. грн з одного кіловата встановлених модулів на рік.
“Малий та середній бізнес, який має технічну можливість для встановлення СЕС, принаймні вивчає можливість поступової зміни парадигми ставлення до отримуваних джерел енергії”, — зауважила експертка.
Вона акцентувала, що впродовж 2025 року близько 37% запиту припадає на СЕС промислового масштабу з очікуваною річною генерацією від 1 МВт.
Ще 25% формують звернення, пов’язані з окремим встановленням або сервісним обслуговуванням систем накопичення енергії (ESS).
Читайте також: Сонячна енергетика: показники ринку
Вона пояснила, що зараз ESS найчастіше замовляють великі виробництва, які працюють у безперервному циклі, підприємства з газовими когенераційними установками (для стабілізації мережі, накопичування енергії в нічний час, вирівнювання пікових навантажень тощо), а також великі логістичні центри, хаби, склади.
“ESS — це не сильний тренд для всіх, а саме для великого бізнесу з високими навантаженнями і неперервними процесами. А окупність ESS залежить від графіків споживання, тарифів, наявності когенерації, можливості згладжування пікових навантажень. Грубо кажучи, це величезні акумулятори-накопичувачі, які попри нестабільну напругу в мережі здатні тривалий час підтримувати напругу і тим самим виробничий цикл не зупинятиметься, робота триватиме без збоїв”, — пояснює Тетяна Однорог.
Експертка твердить, що близько 5% запиту стосується облаштування “мікромереж” (microgrid) — нових енергосистем, що поєднують кілька джерел генерації (переважно відновлюваних, як-от сонячна енергія, а також резервних — наприклад, дизель-генераторів), акумулятори, інтелектуальну систему керування (EMS) та внутрішніх споживачів підприємства в єдиний енергетичний контур.
Фахівчиня акцентувала, що наразі встановлення СЕС під силу компаніям з обігом від 50 млн грн на рік. Такі компанії зазвичай мають у штаті від 20 до 50 співробітників, а площа приміщення стартує від 200–250 м².
Решта орієнтовно 33% запиту припадає на класичні рішення для малого та середнього бізнесу — СЕС потужністю 50–300 кВт без складних конфігурацій з ESS чи microgrid, переважно на дахах, фасадах та навісах.
“Найпростіше — сонячна енергетика — спосіб потенційно заощадити на рахунках чи підстрахуватися від відключень. Але це ще й стратегічний вибір, який допомагає бізнесу ставати сильнішим, незалежнішим і більш передбачуваним”, — підсумувала Тетяна Однорог.
Раніше ми повідомляли, що на придунайських озерах випробовують плавучі сонячні станції.
Автор: Володимир Германов