Війна, що триває, загострила в Україні масштабну житлову кризу, найбільш відчутну для внутрішньо переміщених осіб. За оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ), понад 3,5 млн ВПО намагаються облаштувати життя у нових громадах, однак ключовою перепоною для цього залишається недоступність орендного житла.
Про це повідомляє Рrof Вuild з посиланням на ЛУН.
Після 2022 року значна частина переселенців фактично втратила можливість користуватися власним житлом. Сьогодні лише 16% ВПО мешкають у своїх помешканнях, тоді як серед громадян, які не залишали домівки, цей показник сягає 88%. У підсумку понад 1,8 млн осіб — тобто більше половини всіх переселенців — змушені орендувати житло.
У містах роль ВПО на ринку оренди стала визначальною. Частка переселенців серед орендарів у великих містах досягає 71%. Фактично саме вони сьогодні формують основний попит на орендне житло в більшості регіонів країни. Водночас фінансове навантаження, пов’язане з орендою, для багатьох ВПО є надмірним і часто перетворюється на серйозний шок для сімейних бюджетів.
Читайте також: Ринок оренди під тиском війни: безпека, автономність і нова географія попиту
За даними МОМ, близько половини переселенців витрачають на житло третину свого щомісячного доходу, а майже кожен п’ятий — понад 50% заробітку. Висока вартість оренди змушує людей економити на базових потребах і поступово "проїдати" заощадження. Дослідження показало: кожен четвертий ВПО з найвищим орендним навантаженням уже повністю втратив фінансову "подушку безпеки".
Аналітика ЛУН підтверджує ці висновки. У більшості відносно безпечних міст оренда житла поглинає 40–50% доходів домогосподарств, а в окремих випадках — 60–70%. Такий рівень витрат робить орендне житло нестійким рішенням у середньостроковій перспективі.
Додатковим фактором ризику є відсутність формалізованих відносин між орендодавцями та переселенцями. Лише 40% ВПО мають письмові договори оренди, тоді як серед непереміщених осіб цей показник становить 64%. У малих містах і селищах ситуація ще гірша — офіційні угоди укладені лише у 13% випадків. Як наслідок, кожен десятий переселенець-орендар уже стикався з виселенням без будь-якої альтернативи.
Читайте також: Договори нового часу: що змінюється у правовідносинах на первинному ринку
Державні механізми підтримки існують, однак працюють обмежено. У 2025 році було запущено програму субсидування оренди для ВПО, але її охоплення залишається низьким. Основні бар’єри — недостатня поінформованість, недовіра та небажання власників житла працювати в офіційному полі. Про програму чули лише 48% переселенців, із них подали заявки лише 6%. Водночас тільки 28% орендодавців готові здавати житло офіційно в межах програми, а 35% виступають категорично проти будь-якої взаємодії з державою.
Дослідження МОМ чітко показує: приватний ринок оренди, орієнтований передусім на максимізацію доходу, не здатен забезпечити житлом мільйони вразливих людей. Саме тому Україні необхідно формувати новий сегмент — соціальне орендне житло.
"У більшості європейських країн соціальна оренда становить 10–30% ринку й виконує функцію стримування цін, — зазначає керівниця ЛУН Статистика Людмила Кірюхіна. — В Україні такого сегменту фактично не існує. Його поява могла б зменшити соціальну напругу, підтримати громади, що приймають велику кількість переселенців, і створити більш стабільний та прогнозований ринок житла".
Раніше повідомлялося, що Міністерство розвитку громад та територій України оголосило прийом заявок на участь у "пілоті" нового Фонду соціального орендного житла.