Запуск повноцінного індустріального домобудівництва в Україні стримується низкою системних перешкод, серед яких — регуляторні виклики та неврегульованість застосування сучасних технологій. Вимоги оновлених ДБН мають одночасно гарантувати безпеку експлуатації будівель і враховувати специфіку prefab-рішень та модульного будівництва.
Таку думку висловив РrofВuild директор ДП "НДІ будівельних конструкцій" Геннадій Фаренюк.
Нормативна база потребує постійного розвитку й адаптації до нових технологій. Зокрема, сертифікація prefab-систем і модулів, які часто не підпадають під чинні стандарти, вимагає застосування процедур оцінювання технічної прийнятності. Попри наявність законодавчих механізмів, на практиці ці інструменти фактично не працюють. У результаті інвестори стикаються з додатковими ризиками, а масштабування індустріальних рішень сповільнюється.
Читайте також: Втрата виробничої бази гальмує темпи індустріального житлового будівництва, — експерт
Як зазначає Геннадій Фаренюк, методологія побудови чинного нормативного поля формально дозволяє застосовувати будь-які технологічні рішення. Водночас ключовим залишається питання гармонізації національних норм із європейськими та міжнародними стандартами — це є обов’язковою умовою розвитку будівельної галузі в період відбудови країни.
Наразі галузь працює за модернізованими ДБН, у частині яких усе ще зберігаються підходи колишніх СніПів. Водночас триває поступовий перехід до європейських стандартів, особливо в частині нормування вимог до міцності, стійкості та механічного опору конструкцій. У країнах ЄС та більшості держав світу проєктування за цими параметрами здійснюється за єврокодами.
Читайте також: Мінрозвитку запускає пілотну програму підтримки прифронтових громад за стандартами ЄС
"В Україні сформувалася гібридна система: єврокоди формально дозволені, але не інтегровані повноцінно в практику проєктування. Більшість об’єктів і досі проєктуються не за єврокодовими методиками, що створює системну проблему. Наші підходи часто не сприймаються європейськими експертами, які очікують чіткого дотримання саме єврокодів. Водночас ці стандарти мають гнучку логіку: вони встановлюють обов’язкові показники, але конкретний рівень вимог визначає держава. Вищі показники означають більшу надійність і довговічність, але й більшу вартість будівництва. Тому кожна країна робить стратегічний вибір — інвестувати більше в безпеку сьогодні чи мінімізувати витрати, перекладаючи ризики на майбутнє. В Україні такі обґрунтовані державні рішення щодо рівнів показників і повноцінного впровадження єврокодів досі не сформовані. Саме тому вони залишаються в нормативному полі, але фактично не працюють у повсякденній інженерній практиці", — наголосив експерт.
Раніше повідомлялося, що більшість житлового фонду України перебуває у складному технічному стані через поважний вік забудови. Майже 40% — становить житло, побудоване до 1960 року, ще 22% — це будинки 1961–1970 років зведення. І лише близько 10% будинків були зведені у 2001–2014 роках.
Зображення ілюстративне. На фото: завод prefab-будинків Hutjet