Житомирське Полісся сповнене історій і архітектурних пам’яток, але серед них особливе місце займає маєток Модеста Єзерського в селі Іванківці — споруда, що зберігає в собі дух XIX століття та неоднозначну траєкторію долі.
Цей об’єкт одночасно є руїною, натхненням і шансом для нової сторінки історичного збереження, розповідає РrofВuild.
Витоки та архітектурна цінність
Село Іванківці, яке вперше згадується ще наприкінці XVI століття, отримало свій архітектурний символ у 1892 році, коли місцевий землевласник Модест Єзерський спорудив тут грандіозну садибу у стилі, що поєднував елементи неоготики й неоренесансу.
Комплекс складався з головного палацу, флігеля, господарських будівель і великого парку. Високі стрільчаті арки, романтичні вежі та масштабні зали створювали ауру шляхетського осередку, який яскраво контрастував із сільським оточенням. Сьогодні, попри безліч ушкоджень, саме ці автентичні форми й деталі фасадів продовжують приваблювати увагу туристів, фотографів і дослідників.
Власники та зміна функцій
У 1913 році Єзерський продав маєток генералові Веніаміну Баскакову, який здав його в оренду Францішеку Домбровському. Сам Єзерський переселився до Ліщина, де й провів решту життя.
З приходом радянської влади доля садиби радикально змінилася. Палац було націоналізовано, і невдовзі в його приміщенні відкрили школу, що функціонувала до кінця 1970-х років. Пізніше у будівлі розміщували літні табори — нові функції часто не поважали історичну цінність споруди, але саме завдяки цьому комплекс зміг пережити XX століття без повного знищення.
Читайте також: Самоук, що будував вічність: Стефан Ковнір і його кам’яні світи
Стан сьогодні: руїна з потенціалом
Після здобуття Україною незалежності маєток повернули у приватну власність, але без системного догляду він стрімко деградував. Нині палац і флігель перебувають у критичному стані: без дахів, з руйнуваннями стін і частковою втратою декоративних елементів. Значна частина комплексу є приватною, а деякі частини перетворилися на напіврозвалини через довгі роки без реставрації.
Однак навіть у такому стані об’єкт зберіг частину свого архітектурного духу. Елементи декору, силуети веж і композиційні рішення фасадів дозволяють уявити колишню велич і потенціал цієї споруди. Саме це й привертає увагу охочих бачити збережені історичні об’єкти в Україні.
Громадські ініціативи: перші кроки до порятунку
Не лише професійні історики цікавляться садибою. Активісти, волонтери й місцеві мешканці неодноразово організовували прибирання території, розчищення заростей та елементарний ремонт даху. Це не реставрація у повному розумінні, але такі ініціативи допомогли хоч частково стабілізувати стан споруди й не дати їй остаточно зникнути.
Однією з таких груп є місцеві велосипедисти, які протягом кількох років відвідують Іванківці та займаються підтриманням порядку на території маєтку.
Читайте також: Переяслав: давнє місто, де творилась історія незалежності України
Є шанс на нове життя
У 2024–2025 роках маєток виставили на продаж. Оголошення на онлайн-платформах пропонує цю історичну будівлю разом із земельною ділянкою площею близько 40 соток за орієнтовно 62–69 тис. доларів. У пакет лоту також входить мальовниче озеро площею понад 13 га, під’їзна дорога і дамба.
У середині споруди збереглися великі зали та навіть частина автентичного паркету чи каміну, що робить її привабливою для проєктів культурного, готельного або туристичного призначення. Можливі ідеї використання — від камерного арт-простору до міні-готелю чи музею локальної історії.
Місцева влада розглядає можливість надати маєтку офіційний статус об’єкта історичної спадщини. Це могло б убезпечити садибу від подальшого руйнування та відкрити шлях до системної реставрації. Наразі рішення усе ще на етапі обговорень, але якщо його ухвалять, маєток отримає шанс стати не лише приватним інтересом, а справжнім спільним надбанням громади та туристичною перлиною регіону.
Читайте також: В Україні перевидали збірку архітектурних проєктів сільських хат 1920-х років
Сьогодні та завжди: символ часу
Садиба Модеста Єзерського — це не просто напівзруйнований будинок у селі. Це вікно у XIX століття, що зберегло автентичний слід часу та історії. І хоча сьогодні її господар — не широка публіка, а випадковий покупець, потенціал цього місця величезний. Якщо знайдеться той, хто повірить у нього так само, як колись повірив сам Єзерський, маєток може знову стати серцем культурного життя Полісся.
Поки що садиба стоїть на своєму пагорбі в Іванківцях — тиха, трохи спустошена, але все ще велична. Її історія ще не закінчилась, і, можливо, саме зараз починається її новий розділ.