Будівництво

Від початку повномасштабного вторгнення росії, за оцінкою KSE Institute, втрати економіки України, включно з поточними та прогнозованими втратами виторгу і доданої вартості, оцінюються у $1,7 трлн та $0,6 трлн відповідно.

Втрати доданої вартості перевищують довоєнний ВВП України у 2021 році більш ніж утричі — у матеріалі Prof Build.

Попередні оцінки, оприлюднені в липні 2024 року, визначали втрати виторгу на рівні $1,164 трлн, а втрати доданої вартості — $385,7 млрд. Водночас оновлені дані свідчать про зростання цих показників. Це пояснюється як удосконаленням методології розрахунків, так і використанням більш деталізованої інформації на рівні окремих компаній і секторів. Крім того, було розширено часові рамки аналізу — нині він охоплює період до кінця 2026 року.

Найбільших втрат зазнали продуктивні галузі економіки. Зокрема, у сфері торгівлі вони оцінюються у $696,3 млрд, у промисловості разом із будівництвом і послугами — $645,6 млрд, а в аграрному секторі — $81,9 млрд. Значні збитки понесли й критично важливі інфраструктурні галузі: енергетика втратила $75,3 млрд, транспорт — $60,2 млрд.

Поряд із прямими втратами війна спричинила суттєве зростання супутніх витрат. Найбільше навантаження припадає на житловий сектор — $26,8 млрд, а також на розмінування територій — $24,6 млрд. Основну частину цих видатків формують витрати домогосподарств на оренду житла, тоді як державні витрати на соціальну підтримку досягли $7,5 млрд. Додатково близько $13 млрд було спрямовано на демонтаж зруйнованих об’єктів і утилізацію відходів.

Втрати торкнулися й інших сфер економіки: охорони здоров’я ($15,5 млрд), освіти ($17,7 млрд), цифрової інфраструктури та ІТ-сектору ($23,7 млрд), культури, спорту і туризму ($10,2 млрд), фінансового сектору ($3,3 млрд), а також житлово-комунального господарства ($10,5 млрд).

Оцінку підготувала аналітична команда KSE Institute у співпраці з Міністерством розвитку громад і територій України, профільними державними органами та Національним банком України відповідно до методології Світового банку.

 

 Оцінка непрямих фінансових втрат за секторами 

Сектор	Оцінка непрямих втрат, $ млрд, за методом
	Виручка	Додана вартість
Промисловість, будівництво та послуги	645,600	249,000
Торгівля	696,300	161,800
Сільське господарство	81,900	33,500
Транспорт	60,200	32,400
Житловий сектор	26,800	26,800
Розмінування	24,600	24,600
Енергетика	75,300	15,100
Цифрова інфраструктура	23,700	13,200
Охорона здоров'я	15,500	11,200
Освіта	17,700	10,600
Соціальний захист	7,500	7,500
Житлово-комунальне господарство	10,500	5,400
Культура	10,200	4,000
Фінансовий сектор	3,300	3,300
Разом	1699,300	598,700

Джерело: KSE

 

Житловий фонд

Масовані ракетні та артилерійські удари по українських містах стали системним інструментом ведення війни з боку росії, що спричинило безпрецедентні руйнування житлового фонду по всій країні. Найбільше постраждали населені пункти, розташовані поблизу лінії фронту, де масштаби пошкоджень у багатьох випадках досягли критичного рівня. За оцінками, у низці міст і містечок зруйновано або пошкоджено понад половину житлового фонду.

Серед найбільш постраждалих — Маріуполь, Харків, Чернігів, Сєвєродонецьк, Рубіжне, Бахмут, Мар’їнка, Лисичанськ, Попасна, Ізюм і Волноваха. В окремих містах ситуація є катастрофічною: у Сєвєродонецьку пошкоджено близько 90% житлових будівель, тоді як Бахмут і Мар’їнка практично втратили житлову інфраструктуру.

Водночас процес руйнування триває. Активні бойові дії в Харківській, Луганській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях, тимчасова окупація територій, а також регулярні атаки ракетами й дронами по всій країні постійно збільшують кількість пошкоджених об’єктів.

Окрім прямих руйнувань, житловий сектор зазнає значних непрямих втрат, які оцінюються у $26,8 млрд. Йдеться про витрати на підтримку галузі, додаткове фінансове навантаження на домогосподарства, пов’язане з орендою житла, а також витрати на демонтаж зруйнованих будівель та утилізацію будівельних відходів.

 

Оцінка непрямих втрат житлового фонду

Джерело: KSE

Читайте також: Інфраструктура відповідальності: як війна змінює ринок управління нерухомістю в Україні

Ситуацію ускладнили й інші системні фактори. Порушення логістичних ланцюгів суттєво звузило можливості експорту, тоді як внутрішній попит різко скоротився через масову міграцію, падіння рівня доходів населення та зниження споживчої активності. Додатковим викликом став дефіцит кадрів, спричинений мобілізацією та виїздом працівників за кордон. Згодом до цього додалися перебої з енергопостачанням, які ще більше обмежили виробничі процеси.

 

Будівельна галузь упродовж тривалого часу перебувала у стані фактичної зупинки: різке скорочення інвестицій призвело до дефіциту нових проєктів і заморожування частини ринку. Лише поступове відновлення попиту дозволяє сектору повільно виходити з кризи.

У результаті сукупні непрямі фінансові втрати підприємств у цих секторах оцінюються у $645,6 млрд за показником виручки та $249,1 млрд за доданою вартістю. Це найбільший обсяг втрат серед усіх галузей за доданою вартістю та другий — за виручкою. До цієї суми входять як прямі втрати підприємств через руйнування активів, так і недоотримані доходи, спричинені логістичними обмеженнями, падінням попиту та відтоком робочої сили.

Водночас окремі сегменти демонстрували протилежну динаміку. Зокрема, підприємства, що працюють на потреби Збройних Сил України — виробники озброєння, амуніції та продуктів харчування — змогли наростити обсяги діяльності. Однак після перегляду методології ці позитивні показники не враховуються в загальній оцінці непрямих втрат сектору.

 

Фінансовий сектор

Повномасштабна війна суттєво змінила роботу фінансового сектору України, передусім банківської системи. Банки відчули як прямий вплив бойових дій, так і непрямі наслідки, пов’язані з погіршенням фінансового стану клієнтів, насамперед позичальників.

Загальні непрямі втрати сектору оцінюються у $3,3 млрд, при цьому ключовим фактором залишаються кредитні ризики. За даними Національного банку України станом на грудень 2025 року, втрати кредитного портфеля через пошкодження заставного майна та зниження платоспроможності клієнтів можуть сягати до 15% від його обсягу станом на лютий 2022 року, що еквівалентно близько $2,9 млрд. Важливо, що ці оцінки з часом уточнювалися: якщо у 2023 році ризики оцінювалися на рівні до 30%, то згодом їх було переглянуто до 20%, а з урахуванням нових даних — до поточного рівня.

Суттєвими залишаються й операційні втрати, які охоплюють як додаткові витрати, так і недоотримані доходи. Їхній обсяг становить 16,4 млрд грн (приблизно $448 млн). Водночас динаміка цих втрат свідчить про поступову стабілізацію: якщо у 2022 році вони досягали близько 6 млрд грн, то у 2024 році скоротилися до 1,4 млрд грн.

Попри значний тиск, фінансовий сектор демонструє високу адаптивність. Банківська система зберегла здатність виконувати свої ключові функції — кредитування, розрахунки та обслуговування клієнтів, що стало важливим фактором підтримки економіки та населення в умовах війни.

 

Оцінка непрямих втрат банків 

Види витрат	Оцінка втрат, $ млрд
Втрати від реалізації кредитних ризиків	2,896
Втрати від реалізації операційних ризиків	0,448
Загальні непрямі втрати сектору	3,344

Джерело: KSE

 

Транспортна інфраструктура

Транспортна інфраструктура України від перших днів повномасштабного вторгнення стала однією з пріоритетних цілей російських атак. Уже на початковому етапі війни масованих ударів зазнала авіаційна інфраструктура — передусім аеродроми військового, цивільного та подвійного призначення. Згодом основний фокус було перенесено на залізничну мережу, яка відіграє критичну роль у забезпеченні функціонування держави.

Сукупні непрямі втрати транспортного сектору оцінюються у $60,2 млрд за показником виручки та $30,4 млрд за доданою вартістю. Це недоотримані доходи підприємств, витрати на демонтаж зруйнованих об’єктів, скорочення інвестицій у дорожнє будівництво, а також додаткові економічні витрати, пов’язані з виконанням як цивільних, так і військових функцій.

У перші місяці війни залізниця стала ключовою транспортною артерією країни. Вона забезпечила евакуацію мільйонів громадян і бізнесів із зон бойових дій, а також доставку критично важливих ресурсів. Водночас саме залізнична інфраструктура стала однією з головних мішеней атак, що спричинило значні втрати, передусім у вигляді недоотриманих доходів.

Авіаційний сектор почав втрачати позиції ще до початку активних бойових дій. У лютому 2022 року міжнародні страхові компанії припинили страхування літаків, що поставило під загрозу виконання рейсів. Із початком вторгнення повітряний простір було закрито, а авіасполучення повністю зупинено. Паралельно російські війська завдали ударів по ключових аеродромах: із 35 об’єктів пошкоджено 19, зокрема 12 цивільних і 7 подвійного призначення, причому частина з них зазнала повторних обстрілів.

Суттєво постраждала й морська логістика. На початку повномасштабної війни Україна фактично втратила доступ до морських торговельних маршрутів, що призвело до різкого падіння обсягів експорту — лише у березні 2022 року вони скоротилися наполовину. Часткове відновлення відбулося у серпні 2022 року завдяки «зерновій ініціативі», яка дозволила розблокувати роботу портів «Одеса», «Південний» та «Чорноморськ». У межах цієї угоди було експортовано близько 19 млн тонн агропродукції. Втім, навіть за цих умов морські перевезення залишалися обмеженими та зазнавали постійного тиску. Подальше часткове відновлення судноплавства стало можливим завдяки діям українських військових уже без участі росії.

У регіонах із найінтенсивнішими бойовими діями практично знищено комунальну транспортну інфраструктуру. Значні втрати зазнав і громадський транспорт, а також приватні автомобілі населення. Найбільш критична ситуація склалася в Донецькій та Луганській областях, а також у Харкові: за оцінками, у Донецькій області втрачено близько 60% громадського транспорту, у Луганській — понад 70%. У цих регіонах система пасажирських перевезень фактично припинила функціонувати.

Як підсумок, транспортна інфраструктура — не лише одна з найбільш постраждалих галузей, а й ключовий елемент стійкості держави, який, попри значні втрати, забезпечив безперервність економічних процесів і життєдіяльність населення в умовах війни.

Читайте також: Новий фінмоніторинг: що може змінитися і як це вплине на банківську таємницю

 

Оцінка непрямих втрат у транспорті

Види втрат	Виручка	Додана вартість
Зменшення доходу (автомобільний транспорт)	10,520	5,433
Зменшення доходу (повітряний транспорт)	8,485	4,382
Зменшення доходу (залізничний транспорт)	8,354	4,314
Зменшення доходу (трубопровідний транспорт)	7,383	3,813
Зменшення доходу (складське господарство)	5,792	2,991
Зменшення доходу (водний транспорт)	4,355	2,249
Зменшення доходу (пошта та кур'єрські послуги)	1,853	0,957
Зменшення доходу (при-)міський транспорт)	1,368	0,706
Зменшення доходу (інше)	9,575	4,945
Витрати на демонтаж та вивезення будівельних відходів	2,560	2,560
Загальні непрямі втрати сектору	60,246	32,350

Джерело: KSE

 

Енергетика

Енергетичний сектор України став однією з ключових мішеней російських атак, що спричинило значні непрямі фінансові втрати — $75,3 млрд за виручкою та $15,1 млрд за доданою вартістю. Оцінки сформовані на основі відкритих даних, аналізу прямих збитків і експертних розрахунків впливу на суміжні галузі.

Найбільшого удару зазнали сегменти генерації та передачі електроенергії. Росія системно атакує критичну інфраструктуру — генеруючі потужності, підстанції та мережі розподілу. Унаслідок масованих обстрілів значна частина вугільних і гідроелектростанцій була пошкоджена або знищена. Одним із найрезонансніших епізодів стало руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року, що спричинило не лише масштабні екологічні наслідки, а й економічні втрати понад $100 млн щороку для «Укргідроенерго». Вартість відновлення аналогічних потужностей оцінюється приблизно у $1 млрд.

Ситуацію ускладнює й окупація Запорізької атомної електростанції — найбільшої в Європі. До повномасштабного вторгнення вона забезпечувала понад 10% генерації в Україні. Наразі станція не постачає електроенергію в енергосистему, а питання ядерної безпеки залишається критичним. Крім того, низка ключових теплових електростанцій опинилася під окупацією або в зоні бойових дій.

Значних втрат зазнає й сектор відновлюваної енергетики. Частина потужностей залишається окупованою або зруйнованою: близько 13% сонячної генерації розташовано на окупованих територіях, ще 8% — пошкоджено; до 80% вітрогенерації — окуповано або частково знищено. Додаткові втрати пов’язані з неможливістю завершення та введення в експлуатацію нових об’єктів, у які вже були інвестовані значні, зокрема й кредитні, ресурси.

Суттєво знизився і попит на енергоносії. Через міграцію населення та падіння економічної активності споживання електроенергії скоротилося більш ніж на 30% і досі не відновилося до стабільного рівня. Руйнування інфраструктури додатково обмежує можливості транспортування електроенергії навіть за наявності попиту.

Аналогічні тенденції спостерігаються у газовому секторі. У 2022 році внутрішнє споживання природного газу скоротилося на 24%, тоді як експорт було обмежено для забезпечення енергетичної безпеки країни. Це призвело до дисбалансу між внутрішніми цінами та європейськими котируваннями і, як наслідок, — до зниження доходів видобувних компаній. Додатковим викликом стали атаки на газову інфраструктуру у 2025 році, які тимчасово скоротили видобуток приблизно на 40% і змусили Україну збільшити імпорт ресурсу.

Ринок нафтопереробки фактично припинив існування через знищення основних потужностей. Якщо до повномасштабної війни Україна покривала близько третини внутрішнього попиту за рахунок власної переробки, то нині майже повністю залежить від імпорту нафтопродуктів. Це спричинило додаткові логістичні та інвестиційні витрати для бізнесу.

Складна ситуація і в секторі теплопостачання. Руйнування інфраструктури, зниження попиту та обмеження тарифної політики суттєво погіршили фінансовий стан більшості підприємств, зокрема комунальних. Додатковим викликом є обмежений доступ до фінансування, що стримує відновлення та модернізацію галузі.

Окремим проблемним напрямом залишається вугільна промисловість. Через окупацію шахт і скорочення видобутку на державних підприємствах виробництво вугілля зменшилося майже вдвічі. Водночас руйнування теплових електростанцій призвело до падіння внутрішнього попиту, що додатково посилює втрати сектору.

Таким чином, енергетика опинилася в центрі багаторівневої кризи, поєднуючи фізичні руйнування, структурні дисбаланси та зниження попиту. Водночас саме швидкість її відновлення та модернізації визначатиме стійкість економіки й потенціал України до повоєнного зростання.

 

Оцінка непрямих втрат в енергетиці 

Види втрат	Виручка	Додана вартість
Зменшення доходу (видобуток та переробка нафти)	16,740	3,316
Зменшення доходу (електрогенерація)	16,699	3,308
Зменшення доходу (видобуток газу)	17,186	3,404
Зменшення доходу (розподіл електроенергії)	5,717	1,132
Зменшення доходу (теплопостачання)	5,279	1,046
Зменшення доходу (передача електроенергії)	4,460	0,883
Зменшення доходу (розподіл газу)	7,673	1,520
Зменшення доходу (вугільна промисловість)	1,291	0,256
Витрати на демонтаж та вивезення будівельних відходів	0,220	0,220
Загальні непрямі втрати сектору	75,265	15,085

Джерело: KSE

 

Висновок

Як бачимо, масштаб втрат, зафіксований у ключових секторах — від житлового фонду та інфраструктури до промисловості, енергетики й фінансової системи, — свідчить про системний характер руйнувань, які торкнулися всієї економіки України. Йдеться не лише про знищені активи, а й про глибокі структурні зміни: розрив виробничих ланцюгів, втрату ринків, скорочення попиту та переорієнтацію бізнесу на нові умови роботи.

Водночас криза оголила й ключові точки стійкості. Транспортна система забезпечила функціонування країни, фінансовий сектор зберіг базові операції, а окремі галузі змогли адаптуватися і навіть наростити виробництво. Це свідчить про наявність фундаменту для майбутнього відновлення.

Саме перехід до сучасних стандартів, інтеграція з європейським ринком, впровадження нових технологій та підвищення ефективності управління мають стати основою нової економічної моделі. У цьому контексті відбудова є не витратною статтею, а стратегічною інвестицією у конкурентоспроможність країни.

Швидкість і якість цих процесів залежатимуть від здатності держави, бізнесу та міжнародних партнерів діяти синхронно. Консолідація ресурсів, прозорі правила гри та довіра інвесторів визначать, чи зможе Україна не лише відновитися, а й вийти на новий рівень розвитку.