З-поміж найстаріших галузей на Землі, безперечно, — будівництво, а серед найпоширеніших будівельних матеріалів — цемент. Від його якості залежить довговічність споруд, а його собівартість проєктується на ціну квадратних метрів житла або іншої нерухомості. Що ми знаємо про цемент, його виробництво та вітчизняний ринок, — далі в матеріалі.
Кілька цікавих фактів
Нині ми дедалі частіше чуємо про нанотехнології та нові будматеріали, що полегшують будівельно-ремонтний процес і забезпечують оптимальні функціональні якості кінцевого продукту. Але є матеріали, які з плином часу майже не зазнали змін. До таких належить цемент. Це загальна назва мінеральних в’яжучих порошкоподібних матеріалів, які після змішування з водою з рідкого або тістоподібного стану переходять у твердий каменеподібний стан за звичайної температури і використовуються для зв’язування інших матеріалів.
Стосовно того, хто був першим виробником цементу, точніше, його прототипу, немає чітких відомостей. На думку одних дослідників, це жителі Стародавньої Греції, які за основу брали попіл і воду та додавали інші матеріали. Також є припущення, що зведення знаменитих пірамід Єгипту не обійшлося без суміші на основі цементу. Ця наукова теорія визнається фахівцями. У Стародавньому Римі також перейняли досвід інших народів і оцінили якості цементу. Для поліпшення його гідравлічних показників римляни використовували вулканічні відкладення. Деякі давньоримські споруди, побудовані з використанням бетону, збереглися до наших днів. І, звичайно, без «цементу» не обійшлося будівництво Великої Китайської стіни. Китайці якраз першими почали замішувати бетон, використовуючи стандартний набір: цемент, воду, пісок та гравій.
Особливості виробництва та сучасний стан галузі
Україна має значні запаси цементної сировини і може самостійно забезпечувати себе нею навіть у довгостроковій перспективі. Цементна галузь нині представлена чотирма великими компаніями, тому конкуренція дуже відчутна. Численні заводи, що належать цим компаніям, розташовані в різних точках країни. За роки незалежності не було побудовано жодного нового заводу, всі вони будувалися за часів СРСР, проте після придбання приватними інвесторами або міжнародними корпораціями суттєво модернізувалися.
Незважаючи на великі якісні родовища і значні виробничі потужності цементних заводів, вони завантажені далеко не повністю. Україна, порівняно з багатьма країнами Європи, має дуже низький показник щорічного виробництва цементу на душу населення. Так, у 2019 році цей показник фактично залишився на рівні попередніх періодів — 217 кг. Для порівняння: в Польщі він становить 489 кг, у Німеччині — 342 кг. Така «вилка» свідчить про достатній потенціал зростання цементної промисловості України, відповідно, локальний ринок, як і раніше, залишається основним полем для ведення бізнесу.
Процес виробництва цементу відбувається у два етапи: отримання клінкеру і його помел до порошкоподібного стану. На другому етапі до клінкеру додається гіпс та інші активні мінеральні добавки. Оскільки сировинний матеріал має різні фізико-технічні характеристики, то і технологічні прийоми його підготовки різняться. Так, є сухий, мокрий та комбінований способи. При цьому більшість підприємств, що представлені на вітчизняному ринку, виробляють клінкер за сухим способом випалу (близько 80%). Це непоганий показник, проте залишкові 20% мокрого способу є суттєво більш енергозатратними.
Окрім цього, компанії постійно покращують якість та розширюють портфоліо цементів, що виробляють. Наприклад, ПАТ «Кривий Ріг Цемент», відомий в Україні виробник цементу, після ребрендингу та реорганізації з ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» наприкінці 2019 року почав випуск швидкотвердіючого високоміцного цементу ПЦ II/А-Ш-500. Завдяки оптимально підібраному вмісту доменного шлаку, фізико-хімічним властивостям застосовуваного клінкеру і заданому високому ступеню подрібнення цемент ПЦ II/А-Ш-500 вирізняється високою ранньою та марочною міцністю, що додатково забезпечує підвищену технологічність у застосуванні під час виробництва і транспортування бетонних сумішей, а також покращує водонепроникність та корозійну стійкість залізобетонних конструкцій і виробів. Окрім цього, компанія продовжує випускати цементи загальнобудівельного призначення та сульфатостійкі шлакопортландцементи. Усі цементи компанії, крім спеціалізованого сульфатостійкого цементу ССШПЦ 400-Д60 і цементу для будівельних розчинів ЦСР300, додатково випускаються в тарованому вигляді. При цьому кожен мішок має захист від підробки.
Якщо продовжувати тему захисту від фальсифікату продукції, варто згадати цікавий досвід інших компаній — української «Івано-Франківськцемент» та міжнародних компаній «Дікергофф» та «CRH» в Україні. Оригінальний цемент цих компаній фасується в мішки зі спеціального рельєфного паперу з підвищеним ступенем захисту від підробки. Тому у всіх своїх комунікаціях компанії намагаються звернути увагу споживача на цю відмітну рису. У разі виявлення підробки мішка під брендами Dyckerhoff, CRH чи ІFCEM компанії звертаються до правоохоронних органів. Також активну боротьбу з фальсифікацією тарованого цементу веде Асоціація виробників цементу України «Укрцемент» через поширення інформації системою Cement ID.
Зазвичай підроблений цемент приваблює споживача більш низькою ціною. При цьому він може продаватися як у мішках із маркуванням фасувальника, так і з підробленим маркуванням заводу-виробника. Однак така економія абсолютно не обґрунтована, адже неналежна якість цементу може призвести до великих втрат — від недовговічності будов аж до загрози здоров’ю і життю людини.
Купуючи фальсифікований цемент, споживач практично в 100% випадків отримує цемент із такими порушеннями:
• невідповідність заявленої марки цементу (замість марки 500 — марка 400 або 300);
• недовага (на понад 1–5 кг менше, ніж зазначено на пакуванні, тоді як відповідно до стандарту відхилення маси нетто цементу в окремому мішку від зазначеного на пакуванні не має перевищувати 2% (тобто 25 кг±0,5 кг; 50 кг±1 кг);
• додавання в цемент різних наповнювачів, таких як зола, пісок і навіть небезпечні для здоров’я людини компоненти.
Для того, щоб уберегти себе від неякісного продукту і зайвих витрат, завжди потрібно купувати лише заводський цемент в авторизованих точках продажу та вимагати у продавця сертифікат якості продукції. Приміром, маркування на мішках має бути чітким і містити:
• найменування підприємства-виробника та/або його товарний знак, чи найменування фірми-відвантажувального центру (ФВЦ) та/або його товарний знак і адресу;
• умовне позначення цементу згідно з вимогами нормативного документа на нього, а за відсутності цих вимог — повне найменування;
• позначення нормативного документа, за яким поставляють цемент: ДСТУ Б В.2.7-46:2010;
• гарантовану масу цементу в окремому пакуванні;
• знак відповідності при поставці сертифікованого цементу; знак сертифікації та № Органу із сертифікації.
Готовність галузі до євроінтеграції
Ключовою передумовою забезпечення вільного доступу української продукції на світові ринки, у тому числі ринок ЄС, є приведення системи технічного регулювання у відповідність до 
європейських та міжнародних норм. За словами Людмили Кріпки, керівника департаменту науково-технічної та юридичної інформації, вітчизняна цементна галузь на 100% виконала «домашнє завдання» щодо запровадження гармонізованих із європейськими стандартів на виробництво та тестування цементу. Залишилось чекати на готовність держави й суміжних галузей.
На сьогодні вітчизняні промисловці мають долати низку перешкод щодо експорту продукції на ринки ЄС. Серед найважливіших — технічні бар’єри, зокрема необхідність обов’язкової сертифікації української продукції в європейських органах, що призводить до збільшення її вартості та зменшення конкурентоздатності.
Угодою про асоціацію між Україною та ЄС закладено механізми уніфікації вимог до промислової продукції, відомі як «Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА)». Реалізація цієї угоди дасть змогу вітчизняним експортерам маркувати свою продукцію європейським знаком відповідності та вільно продавати її на ринку ЄС без додаткової сертифікації. Ця угода також сприятиме поліпшенню іміджу продукції, виробленої в Україні, а також полегшить Україні доступ на інші глобальні ринки.