У 2024 році обсяг електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел (СЕС, ВЕС, біо та МГЕС) в Україні, зріс на 6,4 % у порівнянні з 2023 роком – до 11 млн МВт-год. Загалом частка ВДЕ у балансі склала майже 11 %. При цьому, за оцінками Асоціації сонячної енергетики України, потужність сонячних електростанцій зросла орієнтовно на 850 МВт, переважна більшість з яких інстальовані бізнесом для самоспоживання та домогосподарствами.
Загальна картина на ринку
Європа. Перш ніж перейти до аналізу ситуації на ринку відновлюваних джерел енергії (далі — ВДЕ) України, давайте подивимося на показники країн Європейського Союзу. Так, відповідно до Директиви про ВДЕ, ЄС збільшив свою ціль щодо відновлюваних джерел енергії до 2030 року з 32 % до 42,5 %. У 2024 році сонячна енергія залишалася найбільш швидкозростаючим джерелом енергії в ЄС, уперше випередивши вугільну. Так, за минулий рік сонячна енергія виробила 11 % електроенергії в ЄС, обігнавши викопне паливо, частка якого впала нижче 10 %. Минулого року парк сонячних електростанцій ЄС збільшився на 66 ГВт, що еквівалентно додаванню понад 450 тис. панелей на день. Це дозволило досягти рекордного річного приросту сонячної генерації — на 22 відсотки порівняно з 2023 роком. На щастя, ця «зелена» тенденція є широко розповсюдженою. За даними Ember, сонячна енергетика зростає в кожній країні ЄС і більш ніж у половині з них вугільна енергетика або взагалі відсутня, або її частка становить менше п’яти відсотків у структурі енергобалансу. У 2024 році 16 країн ЄС виробляли понад 10 відсотків електроенергії з енергії Сонця, що на три країни більше, ніж роком раніше. Трійка країн-лідерів за часткою сонячної енергетики минулого року була такою: Угорщина (25 %), Греція (22 %) та Іспанія (21 %). Аналітики відзначають, що в пікові години виробництва сонячна енергетика наближається до перевищення попиту в країнах-лідерах сонячної енергетики. У Нідерландах та Угорщині понад 70 днів у 2024 році сонячна енергетика задовольняла більше 80 % загального попиту країни в години пікового виробництва. ЄС прагне стати першим у світі кліматично нейтральним континентом до 2050 року в рамках Європейського зеленого курсу. Використання ВДЕ допомагає скоротити викиди парникових газів, диверсифікувати постачання енергії та зменшити залежність від ринків викопного палива. Зростання відновлюваних джерел енергії також може стимулювати зайнятість в ЄС за рахунок створення робочих місць у нових «зелених» технологіях. Україна. Повномасштабне вторгнення росії суттєво вплинуло на сектор відновлюваної енергетики України. На початок 2022 року загальна встановлена потужність об’єктів, що працювали за «зеленим» тарифом, перевищувала 9,5 ГВт (з урахуванням окупованих до 24 лютого територій — 10,1 ГВт), а загальні інвестиції в галузь складали понад 12 млрд доларів США. Унаслідок бойових дій та окупації близько 25 % цих потужностей опинилися під контролем ворога. Особливо постраждала вітрова енергетика: 75 % встановлених вітрових електростанцій (приблизно 1,25 ГВт) розташовані на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей. Також близько 14 % сонячних електростанцій (понад 0,6 ГВт) опинилися в окупації. Попри складну ситуацію, частка відновлюваних джерел у загальному енергобалансі України залишається значною. У 2023 році близько 10 % електроенергії було вироблено за допомогою сонячних і вітрових станцій. З урахуванням великих гідроелектростанцій цей показник перевищив 20 %. Протягом 2022-2023 років в Україні було введено в експлуатацію понад 650 МВт нових об’єктів відновлюваної енергетики, зокрема: 371 МВт — сонячні електростанції (з них 287 МВт — встановлені приватними домогосподарствами);
27 МВт — вітрові електростанції;
50 МВт — біоенергетичні об’єкти (біомаса та біогаз);
1 МВт — малі гідроелектростанції.
Також в останні два роки запроваджено нову ринкову модель стимулювання розвитку відновлюваної енергетики. Замість фіксованих платежів за «зеленим» тарифом (feed-in tariff ) були впроваджені:
• модель ринкової премії (feed-in premium) — дозволяє виробникам самостійно продавати електроенергію на ринку, отримуючи доплату від Гарантованого Покупця за різницю між «зеленим» тарифом або аукціонною ціною та ринковою ціною;
• модель контрактів на різницю (contract fordiff erence) — застосовується для майбутніх переможців аукціонів і дає змогу виробникам електроенергії ефективніше управляти своїми доходами та мінімізувати фінансові ризики. Впровадження цих механізмів сприяє подальшому розвитку відновлюваної енергетики навіть в умовах війни, підвищуючи її гнучкість та конкурентоспроможність. Щодо такого сегменту, як сонячна енергетика, то, за оцінками експертів, в Україні даний сегмент має ве- ликий потенціал. Інсоляція в Україні варіюється від 1100 до 1500 кВт год/кв. м, що робить всю територію країни придатною для розміщення сонячних електростанцій. Згідно з даними реєстру НКРЕКП, близько половини всіх сонячних електростанцій розташовані у 6 областях: Івано-Франківській (142), Дніпропетровській (134), Вінницькій (122), Хмельницькій та Київській (по 107 станцій), Миколаївській (92). Найменше — у Луганській та Донецькій (по 2 станції), Сумській (5) та Полтавській (7). При цьому варто відзначити, що частина СЕС розташовані на тимчасово окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. Такі електростанції наразі не працюють у складі ОЕС України. Останніми роками Україна мала одні з найвищих темпів розвитку сонячної енергетики в Європі. Так, з 2018 по 2020 роки потужності сонячної енергії зросли майже в п’ять разів. Але війна з рф спричинила значні збитки галузі — постраждали найсприятливіші для освоєння сонячної енергії південні регіони України, де сьогодні зосереджено понад 60 % промислових СЕС. За різними оцінками, понад 30 % сонячних електростанцій на окупованих територіях, а це приблизно 1120-1500 МВт встановленої потужності, зазнали руйнувань. Крім того, зруйновано більше 25 % непромислових (приватних) СЕС. У галузі відновлюваної електроенергетики України сонячні електростанції є найпоширенішим типом електрогенерації (близько 75 %). За даними реєстру НКРЕКП, станом на 24 квітня 2024 року в Україні нараховується 1369 сонячних електростанцій, що належать 931 ліцензіату. Загалом на підконтрольній Україні території розміщено близько 5900 МВт промислових СЕС та понад 1200 МВт домашніх малих СЕС, які також зазнають істотних втрат внаслідок бойових дій. Як вже згадувалося, за оцінками Асоціації сонячної енергетики України, потужність сонячних електростанцій у 2024 році зросла орієнтовно на 850 МВт, переважна більшість з яких інстальовані бізнесом для самоспоживання та домогосподарствами. Цьому частково сприяли скасовані влітку ПДВ та мито на імпорт сонячних панелей та іншого обладнання. Варто зауважити, що встановлення сонячних електростанції разом із системами накопичення для власних потреб (для роботи офісів, енергозабезпечення виробничих об’єктів тощо) спостерігається в різних сферах. Серед активних — агрокомпанії, будівельні та дорожньо-будівельні компанії, ритейлери та інші. З одного боку, встановлення СЕС розглядається бізнесом як необхідність для тих, хто знаходиться далеко від електропідстанцій або яким необхідно прокладати лінію електропередач.
Тобто в таких випадках економічна доцільність є рушієм питання. З іншого боку, це енергетична незалежність та підвищення самоокупності. Яскравий приклад — новий підхід при облаштуванні нових «Епіцентрів». Серед основних джерел фінансування відкриття нових проєктів залишаються кошти приватних інвесторів. Далі іде пільгове кредитування. Наразі підтримку надають Фонд декарбонізації України та державні банки. При цьому для встановлення СЕС на об’єктах критичної та соціальної інфраструктури активно використовуються грантові кошти від міжнародних неурядових громадських організацій. Змінився і характер проєктів на ринку: замість великих промислових електростанцій зараз масово будують менші автономні установки, які не потребують реєстрації. Стосовно прогнозів на поточний рік, у 2025 році очікується подальше зростання встановлених бізнесом нових потужностей СЕС, в першу чергу із системами накопичення для власних потреб. За оцінками Асоціації сонячної енергетики України, у другій половині 2025 року передбачається збільшення кількості проєктів із будівництва промислових сонячних станцій. Деякі з них були анонсовані у 2024 році. Як зазначає голова правління АСЕУ, цього року також очікується більше «проникнення» сонячної енергетики в агросектор. І, можливо, початок розвитку класичної агровольтаїки, якої в Україні наразі дуже мало: коли сонячні панелі встановлені на полі на висоті 6-7 метрів і техніка може працювати на ділянці. Не менш амбітними є сподівання на розвиток розподіленої генерації, в тому числі на основі сонячних електростанцій із системами енергонакопичення. Реалізації цих цілей сприятимуть відносно невисокі ціни на сонячні панелі, впровадження механізму страхування військових ризиків для інвесторів (зараз дуже активно обговорюється це питання), пільгове кредитування, грантові програми. Також очікується активніше застосування такого юридичного механізму, як корпоративний PPA для врегулювання відносин між інвесторами та підприємцями, які мають бажання встановити СЕС. Даний механізм застосовується у всіх країнах Європи і Америки. Серед довгострокових планів — збільшення частки відновлюваних джерел енергії у валовому кінцевому споживанні енергії країни. 13 серпня 2024 року Кабінет Міністрів України затвердив Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року та план заходів із його виконання. Так, частка відновлюваних джерел енергії у валовому кінцевому споживанні енергії у 2030 році становитиме 27 %:
• у системах теплопостачання та холодопостачання — 33 %;
• у виробництві електроенергії — 29 %;
• у транспортному секторі — 17 %.
Як бачимо, сонячна енергія залишається стратегічно важливим напрямом розвитку відновлюваної енергетики в Україні, однак через вплив воєнних дій розвиток сонячної енергетики потребує трансформації, зокрема щодо географічного розташування об’єктів.
Щоб отримати повну картину по ринку ми запитали гравців та попросили дати оцінку ситуації, в якій сьогодні перебуває вітчизняний сегмент сонячної енергетики, чи є зараз перспективи для «зеленої» енергетики, які є болючі питання та як можна сприяти їхньому вирішенню.
Як Ви можете охарактеризувати ситуацію на вітчизняному ринку сонячної енергетики у 2023-2024 роках і поточному році — які основні тенденції? Які сегменти на сьогодні є основними споживачами обладнання для СЕС?
Ірена Брик:
— Попри складну ситуацію в Україні, ринок сонячної енергетики продовжує рости і останні два роки активно відновлюється після серйозних втрат, спричинених війною. За різними оцінками, загалом на сьогодні через окупацію південних регіонів та бойові дії Україна втратила від 30 % до 40 % промислових сонячних електростанцій — це близько 1 500 МВт встановлених потужностей і близько 280 МВт потужності домашніх СЕС. Однак точна кількість зруйнованих і пошкоджених СЕС наразі невідома через обмежений доступ до інформації в зонах бойових дій та на окупованих територіях. Якщо говорити про тенденції коротко, то сьогодні ми спостерігаємо перехід від великих промислових СЕС до розподіленої генерації — це комерційні СЕС для підприємств та приватні СЕС для домогосподарств. Компанії різного типу і розміру, фермерські господарства та виробництва встановлюють «Сонце», часто комбінуючи його з іншими генеруючими установками, а приватні домоволодіння продовжують встановлювати СЕС під «зелений» тариф, який все ще вигідний, хоча фокус змістився з продажу електроенергії на самозабезпечення та зосередження на власній автономії. Муніципалітети встановлюють СЕС для лікарень, шкіл та водоканалів. Тарифи стрімко «лізуть» вгору і спинятися поки не збираються — це автоматично спонукає бізнес масово інвестувати у сонячну енергетику для зменшення залежності від традиційного електропостачання, встановлюючи СЕС різних типів на власне споживання та компенсацію витрат на електроенергію; а також спонукає турбуватися про власну, хоча б часткову автономію, запасаючись акумуляторним обладнанням.
Віктор Кондратюк:
— Зростання тарифів на електроенергію, обмеження в споживанні підприємств, тимчасові відключення — це основні фактори, які вплинули на новий виток у розвитку сонячної енергетики в Україні. Підприємства хочуть бути енергонезалежними та не залежати від зростаючих тарифів та обмежень енергопостачальних компаній. Як вихід — це встановлення власних сонячних електростанцій. Основними замовниками сонячних станцій є підприємства, які рахують кошти та не хочуть переплачувати за завищеними тарифами на електроенергію. А також ті, хто хоче бути енергонезалежним.
Наскільки змінилася в останні роки сама структура українського ринку сонячної енергетики?
Ірена Брик:
— До 2022 року ринок був переважно орієнтований на системи, які заробляють, — це промислові СЕС, тобто великі станції, які продавали електроенергію за «зеленим» тарифом, але війна змінила правила гри. Фактично, ринок перейшов від масштабних комерційних станцій до локальних автономних рішень для корпоративних та приватних клієнтів. З частими відключеннями світла активно розвивається ринок сторіджів, і ми спостерігаємо справжній бум на гібридні СЕС, який, до речі, не лише в Україні — це в принципі глобальний світовий тренд. Гібридні системи з накопичува- чами вже стають стандартом, дозволяючи працювати автономно та вирішуючи проблеми з блекаутами. Стрімко злітає вгору тренд на сторіджі, енергетичні острови та локальну автономію. Розумні системи накопичення та живлення у вигляді контейнерних рішень різних потужностей для будь-якого клієнта є мастхев сьогодні на ринку. Щодня з’являються нові продукти — сонячні фасади, тини, черепиця, гнучкі рішення тощо. «Сонце» в принципі у своєму розвитку спинятися не збирається, оскільки це найдешевша і найдоступніша технологія сьогодні.
Віктор Кондратюк:
— Якщо раніше ринок сонячної енергетики був орієнтований на отримання прибутку від продажу електроенергії за завищеним тарифом, то зараз ринок направлений на будівництво сонячних електростанцій для власного споживання. На продаж поступає тільки частина електроенергії, яку підприємство не може спожити або акумулювати в УЗЕ.
Хто наразі є лідером у цьому сегменті серед виробників та постачальників обладнання?
Ірена Брик:
— Поки нікого нового — лідер, звичайно, Китай. Китайські компанії давно на сонячному ринку посіли перші позиції в усіх рейтингах. Їхні технології щороку оновлюються і клонуються в геометричній прогресії. Сьогодні вони заходять в різні технологічні колаборації і, здається, що наздогнати Китай уже неможливо. Якщо говорити про конкретних виробників основного обладнання, то п’ятірка топових фотомодулів у світовому рейтингу — це, звичайно, китайці: JinkoSolar, LONGi Green Energy, JA Solar, Trina Solar, Tongwei Solar. Інверторне обладнання: тут лише перші дві сходинки належать Китаю, це виробники переважно промислової лінійки інверторів — Huawei та Sungrow, далі — SMA Solar Technology (Німеччина), Fronius (Австрія) та експертний фаворит з ефективності — SolarEdge (Ізраїль). Ну і акумуляторне обладнання: тут лідери світові з лідерами в Україні не збігаються. Якщо у світі популярні виробники систем накопичення для «Сонця» — CATL (Китай), Tesla (США), LG (Південна Корея), EVE Energy (Китай), Pylontec (Китай), то українці люблять із цієї п’ятірки найбільше останнього виробника — Pylontec — це, до речі, мій фаворит в принципі з випробуваних нами. Вони ідеальні в роботі і мають потужну різновидну лінійку від гаджета для дому до промислових контейнерних рішень. Також ми свої системи комплектуємо «китайцем» Deye, який в Україні один з топових, Dyness, SolaX.
Віктор Кондратюк:
— Лідерами є виробники якісного сегменту обладнання для сонячних станцій. Лідера визначає співвідношення ціна / якість обладнання. Український споживач не завжди обирає невідомі бренди, а віддає перевагу перевіреним роками виробникам, які можуть гарантувати якість своєї продукції та довготривалий період експлуатації.
З якими проблемами сьогодні доводиться стикатися операторам вітчизняного ринку сонячної енергетики?
Ірена Брик:
— Базова і найважливіша — енергетична нестабільність. Пошкодження енергетичної інфраструктури через війну, які не припиняються, впливають не лише на операторів ринку, а в принципі на кожного. Попри збільшення малої генерації, є безкінечна потреба у стабільному енергопостачанні. Іноземні інвестори обережні через ризики війни, та і як такі відсутні масштабні інвестори, а державна підтримка обмежена. Банки надають кредити, однак занадто високі відсоткові ставки. А часті проблеми з логістикою та поставками впливають на доступність якісного обладнання. Ну і, звичайно, дефіцит кваліфікованих спеціалістів — через виїзд кадрів за кордон.
Віктор Кондратюк:
— Є певні процедури, які є обов’язковими, коли ви плануєте продавати електроенергію на вітчизняному ринку. Не можу назвати це проблемами, скоріше це виконання вимог оператора для дотримання балансу енергосистеми або виконання вимог ОСР щодо облаштування обліку.
Які регіони країни сьогодні найбільш активні в закупівлях та встановленні СЕС?
Ірена Брик:
— Усі потроху, крім, звичайно, сходу і, частково, півдня із зрозумілих причин. Якщо дивитися, де клієнтів найбільше у нас, — то це центральна Україна: Київська, Вінницька, Черкаська області; західна частина: Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська області; південь України: улюблений Одеський регіон, Кіровоградська та Дніпропетровська області. Часто маємо запити на деокуповані території Херсонської і Запорізької областей, і зараз до десятка СЕС в роботі. Не так часто, та все ж є клієнти і з півночі — Житомирський край та Чернігівщина і Сумщина. В цілому західна та центральна Україна — найактивніші регіони через відносно стабільну ситуацію та високий попит.
Віктор Кондратюк:
— Активними є всі регіони України. Зараз ми завершили будівництво сонячної станції потужністю майже 400 кВт у Великій Писарівці (Сумська обл., 10 км до лінії кордону), маємо замовлення у Дніпропетровській, Запорізькій областях. Але з міркувань безпеки найбільша активність спостерігається у центральних та західних регіонах України. Прокоментуйте, будь ласка, цінову динаміку на ринку СЕС. Як змінилися ціни за останні декілька років у порівнянні з 2021 роком?
Ірена Брик:
— Щодо цінової політики, в цілому сьогодні вартість СЕС дуже різна і вона залежить від багатьох чинників — виду, типу СЕС, запиту, стану підприємства і необхідних додаткових робіт з інтеграції СЕС, наявності накопичувачів і їхньої ємності і т.д. Якщо пробігтися по позиціях, то фотомодулі здешевшали наполовину в порівнянні з 2021 роком, акумулятори також трохи впали в ціні, несуттєво здорожчало інверторне обладнання, потужне та якісне часто в дефіциті. Сонячний кабель постійно «суне» вгору у зв’язку зі здорожчанням міді. Уся електрична частина та автоматика піднялися в ціні, і скоріш за все ця тенденція збережеться. Ну і, звичайно, здорожчали роботи у зв’язку з дефіцитом робочої сили. У сонячній ніші на об’єктах працюють 100 % чоловіки, а сьогодні — це надцінність. Свої системи ми комплектуємо із топового обладнання світових виробників і все ж намагаємося тримати ціни максимально в мінімальних цінниках, бо маємо перевагу — є прямими імпортерами основного обладнання та сонячного кабелю. Та не ми і не наші колеги і партнери диктуємо цінову політику в сонячній ніші, на це впливають глобальні світові процеси.
Віктор Кондратюк:
— Ціна на обладнання для сонячних станцій знизилася на 15-20 %. Крім того, обладнання для сонячних станцій звільнене від сплати ПДВ при ввезенні на митну територію України. Це є ще одним аргументом для розвитку сонячної енергетики в Україні.
Ваші прогнози щодо того, на які обсяги вийде ринок у 2025 році? Як розвиватиметься ринок у найближчому майбутньому?
Ірена Брик:
— 100 % буде зростання встановлених потужностей, бо глобальні тренди лише про «альтернативку». Енергетика сьогодні No 1 на порядку денному планети, не те що України. Багато світових угод, пов’язаних із кліматичними проблемами, дефіцитом викопних ресурсів та збройними конфліктами, спонукають переходити на альтернативні джерела, і «Сонце» тут грає одну із перших скрипок. Головними драйверами розвитку ринку «Сонця» буде збільшення попиту і розвиток накопичувачів енергії, автономних та гібридних рішень через нестабільність централізованих мереж. Очікується збільшення кількості мікро-СЕС — основний приріст буде за рахунок комерційних та приватних систем. Загалом ринок сонячної енергетики продовжить зростати і темпи залежатимуть від воєнної та економічної ситуації в країні.
Віктор Кондратюк:
— Важко спрогнозувати обсяги ринку у 2025 році, але, думаю, що він перевершить попередні роки. З січня поточного року ми активно ведемо будівництво сонячних станцій. Є багато проєктів, які передбачають поетапну реалізацію в поточному році та у 2026 році. Наскільки я знаю, наші партнери теж мають досить багато замовлень. Підсумки стосовно їхньої реалізації будемо підбивати в кінці року. Як розвиватиметься ринок у найближчому майбутньому? У найближчому майбутньому будуть активно розвиватися установки зберігання електроенергії (УЗЕ), які дозволять підприємствам працювати в автономному режимі та не залежати від відключень зовнішнього електропостачання. УЗЕ потужністю 1-2 МВт/год два роки назад здавалося фантастикою, а у 2025 році це стало реальністю. Навіть невеликі підприємства розглядають варіанти встановлення УЗЕ від 400 кВт/год і більше.
